«Живіть без НАТО» — Китай надав кредит Зеленскому в обмін на «позаблоковість України» в перспективі

На фоні комуністичних трансформацій партії “Слуга народу” та, здається, остаточної втрати Україною прозахідної репутації, у англомовних виданнях продовжують з’являтися подробиці зміни курсу режиму Зеленського з євроатлантичного напрямку — на російсько-китайський.

Зокрема, один з журналістів South China Morning Post опублікував у своєму блозі деталі розмови з дипломатом, який вирішив не називати своє ім’я (https://bit.ly/3xpXUxL).

Однак, з огляду на ганебну риторику, найбільш вірогідно, що мова про одного з функціонерів Кулеби — тобто українського дипломата.

У статті йдеться, що на момент відкликання підпису України (на користь китайських комуністів) з ініційованого Канадою, США, Японією, Австралією, Литвою та іншими демократичними союзниками документа в Раді з прав людини ООН, Україна мала достатньо вакцин.

Дипломат, обізнаний у деталях ходу вакцинації в нашій державі, говорить, що в наявності уряду України було понад 2,5 доз різних вакцин, і що з огляду на низькі темпи вакцинування, ті 500 тисяч доз китайської речовини ніякої ролі не грали, аби ними шантажувати з боку КНР.

Однак, на переконання SCMP, справжньою причиною шанатажу були китайські гроші.

“Нам добре відомо, що для уряду КНР політика та економіка — єдине ціле”, — заявляє дипломат, і додає: “Проблеми у політичних відносинах викликають проблеми у торговому співробітництві”.

Далі SCMP та (вірогідно, український) дипломат починають провадити російські наративи.

Видання відмічає, що Україна залежить від КНР через “анексію Криму” та відмови від російського ринку. Далі звучить теза, що “для України критично важливо підтримувати позицію Пекіна, аби той підтримував територіальну цілісність україни”.

Дипломат говорить, що “КНР вороже ставиться до будь-яких проявів сепаратизму”, а тому, мовляв, підтримує український Крим.

А далі звучать реальні погрози: якщо Україна підтримає Канаду та союзників для захисту уйгурів від комуністичного геноциду, Пекін зніме заборону на торгівлю з Кримом.

Тому квазі-дипломат резюмує, що приєднання до Західної коаліції на чолі з Канадою — це помилка.

Далі — пряма мова:

“Для таких неприєднаних держав, як України, треба проводити прагматичну realpolitik”, — йдеться у заяві SCMP.

Потім йдеться, що для ідеологічних та військових союзів (прим.: ЄС, НАТО), понести економічні втрати — це не страшно.

Але Україну прирівнюють до тих держав, яким треба “милість КНР”, аби вижити. Наводиться цифра у 100 держав, більшість з яких африканські та азійські, що підтримують геноцид уйгурів.

Наприкінці статті звучить теза, що світ вже розділяється на блоки, і що Україні важко знайти свою сторону між демократією та РФ-КНР.

***

Ця провокативна стаття відображає хвору логіку Єрмаків, Кулеб та інших “слуг”.

Вони не вважають, що Україна має поглиблювати євроатлантичну інтеграцію — вони хочуть “грошей — тут і зараз, без зобов’язань”. А такі гроші й кредити дає КНР — під продаж суверенітету.

Окрім цього, наднебезпечно звучить теза, що Україна має відмовитися від цінностей свободи, демократії та прав людини, аби “Китай не почав торгувати з Кримом”.

Люди добрі: Китай у Криму з 2014 року, торгує та процвітає.

Кримські вина ріками течуть до комуністичного утворення, а китайські туристи споглядають краєвиди Ялти та Алушти. Китайці будують Керченські мости, створюють культурні програми на території окупованого українського Криму, а також заводять інвестиції у розбудову окупаційної інфраструктури, на кшталт будівництва аеропортів.

КНР жодного разу не підтримала Україну в ООН щодо Криму та ОРДЛО, але підтримала Росію, Білорусь та інші недемократичні утворення.

Бо КНР — це союзна держава Росії, її головний спонсор та інвестор, її власник.

Тобто фактично нам свідомо просувають наратив “бійтесь КНР”, що закріплений лиш вигодою Кремля, що одночасно запрошує китайських комуністів на окуповані території України, а з іншого — намагається провести “китайського коня” в наш дім, аби Україна стала залежати від КНР.

А економічна залежність від КНР — це завжди політична залежність.

Ситуація в Раді з прав людини ООН — це перший дзвоник.

Наступним кроком стане вимога КНР про позаблоковість України, відмову від курсу на ЄС та НАТО.
Бо так буде вигідно і КПК, і Путіну.»