Через зниження постачання російського газу до Німеччини і, як наслідок, різкий стрибок цін, комунальні підприємства у деяких містах увімкнули режим економії – приглушили вуличне освітлення та почали подавати гарячу воду за графіком. Це той випадок, коли українцям варто повчитись у німців і почати заощаджувати ресурси ще до початку опалювального сезону. Про це заявив у коментарі «Еспресо.Захід» експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин Михайло Гончар.
«Тепер німці відчують справжню ціну дешевого російського газу, яким вони так захоплювались впродовж десятиріч. У нас це захоплення пройшло з 2014 року. Однак на відміну від Німеччини, ми все ж більш як на дві третини забезпечували себе власним газом, – каже Михайло Гончар. – Цього року ми відсотків на 80 покладатимемось на власний газ. Але це тим більше означає, що ми повинні заощаджувати й газ, і вугілля. Взагалі будь-які енергоресурси. Ніхто не знає, наскільки теплою чи холодною буде зима. Але ця зима для нас, і для європейців буде важка по-різному. Для них важка зима – це трохи прохолодніше в оселях і дорожче опалення. Для нас важка зима – це коли сиплються бомби та ракети, а ти не знаєш, чи завтра твій будинок взагалі зможе отримувати газ та тепло, бо може бути зруйнована ТЕЦ чи котельня, а надворі — 20. Тому зрозуміло, що керівництво Нафтогазу б’є в набат, щоб уряд почав вживати заходів для економії енергоресурсів і забезпечувати міжвидову маневровість. Там де можна не використовувати газ, треба використовувати щось інше».
За словами експерта органи місцевого самоврядування також уже зараз повинні намагатись заощаджувати енергоресурси на своїх територіях та закликати до цього мешканців.
«Однак жодні заходи не змушують економити так, як висока ціна. У нас досі звучать популістичні пропозиції, мовляв, у нас газу внутрішнього видобутку 20 млрд кубів. Нам цього вистачить, треба продавати його населенню мало не по собівартості. Це шлях в нікуди! Ми це проходили впродовж 25 років. І дешевий газ не зробив нас багатими, хіба окремих олігархів, – каже Михайло Гончар. – Найдорожчий газ якраз у країні, яка могла б дозволити собі газовий рай, – у Норвегії. На п’ять мільйонів населення там видобувають щороку 120 мільярдів кубометрів газу. А всередині країни його практично не використовують – він увесь йде на експорт. Норвежці користуються гідроенергією, а газ продають. Завдяки ощадливості, у своєму пенсійному фонді мають понад трильйон доларів. Зважаючи на ситуацію, у якій ми опинились, ми мусимо вчитись ощадливо ставитись до ресурсів. До будь-яких. І про це треба говорити уже зараз».
Leave a Reply