Операції зі звільнення Херсона тривали з весни, коли російські війська, що наступали на Миколаїв, Вознесенськ, Баштанку й Кривий ріг, зупинилися. Згодом українська армія розпочала свій наступ, але херсонські степи — одна з найважчих для ведення війни місцевостей.
Урешті операція, що тривала майже пів року, дала свій результат, а зусиллями українських воїнів Херсон залишився цілим, на противагу містам, які “штурмувала” російська армія, стираючи їх на попіл.
Український степ починається на правобережжі Дніпра й на тисячі кілометрів тягнеться через весь Євразійський континент аж до Китаю. Кожна армія останні тисячі років намагалася якнайшвидше його подолати й рідко приймала бій серед степу. Українській армії випала одна з найважчих місій — вести сучасну позиційну війну саме серед степу, до того ж активно наступати й маневрувати водночас. І вона впоралася з цим завданням.
Ми не знаємо, якою ціною було звільнено Херсон, але можемо припустити, що за це місто заплачено кров’ю сотень українських військових.
Точка відліку
Коли влітку українські війська завдали першого удару по Антонівському мосту — ймовірно, «Хаймерсами», — доля російського угрупування на правобережжі стала передбачуваною: відступ. Адже без логістики й постачань боєкомплектів, підкріплень, палива, провізії, евакуації поранених угрупування не могло утримувати правобережжя Херсонщини.
Після призначення генерала Суровікіна командувачем російської окупаційної армії, у Росії, найімовірніше, вирішили йти з правого берега. Організація відступу тривала близько місяця — від початку жовтня. Хоча фінальна фаза зайняла лише 3-4 дні: від з 8 по 11 листопада, коли російські війська почали відступати вже безпосередньо з лінії фронту, затримуючи наших.
Поки що деталі цієї операції залишаються невідомими, й важко сказати про обсяги втрат російських військ при відступі та кількість залишеного майна — техніки й боєкомплектів. Але вже видно, що його не так багато, як було на Харківщині, де окупанти втікали панічно.
Російські перспективи — туманні
Після звільнення Херсона українська артилерія й ракетні війська отримали можливість знищувати російську армію на всій дистанції до Криму.
Відсутність елементів рельєфу, за які можна “зачепитися” для оборони, ставить російську армію в незручне становище, адже загроза відступу до Криму постійно нависає над військами, якщо ми зуміємо форсувати Дніпро та створити плацдарм на лівому березі.
Проте «Хаймерси» дістають тепер далі, і з аеродрому в Чаплинці росіяни вже почали виводити свою техніку, побоюючись її знищення.
Росія на лівобережній Херсонщині фактично опиняється в тому самому становищі, що й улітку на правобережжі Херсонщини. Чому так сталося?
Залізниця
Російська армія критично залежить від залізниці. І тут ми бачимо цікавий поворот. Усім військам на півдні росіяни можуть “підвозити патрони” залізницею лише з Криму.
Залізнична мережа на півдні України — менш розгалужена, ніж на сході. Залізницю окупованого півдня фізично не з’єднано з залізничною мережею окупованого сходу.
Раніше їх поєднував відрізок на схід від Вугледара (Донецьк-Ольгинка-Волноваха), за який зараз точаться запеклі бої. Від долі цього містечка і укріплених позицій довкола нього залежить, чи може Росія покращити свою логістику.
Попри звільнення значних територій Харківської області, на сході є три точки, в яких українська залізниця з’єднується з російською з півночі на південь. Це перегін Валуйки — Троїцьке, Гуково — Червонопартизанськ і Матвіїв-Курган — Амвросіївка.
Тоді, коли Південна залізниця зв’язана з Росією лише через пошкоджений Керченський міст, рух залізничного транспорту відбувається в човниковому режимі по одній колії.
У Росії є кілька бригад і полків залізничних військ, які мають ремонтувати пошкоджені колії. Зараз навіть електрифікують ті рейки, якими раніше рухалися тільки дизельні поїзди. Для цього використовують і свої інженерні війська, й цивільних працівників російської залізниці.
Південна залізниця також спирається на низку мостів. Це Керченський міст, міст через Сиваш (шлях на Мелітополь) і міст біля Армянська (шлях на Херсон і Нову Каховку). Руйнування цих мостів “відріже” російську армію. До того ж, уся залізнична гілка від Сиваша через Мелітополь і далі на Бердянськ та Маріуполь має багато мостів через річки. А її ізольованість від російської залізниці в районі Маріуполя дає також змогу знекровити російську армію.
Звісно, у Росії чималі запаси військової техніки, боєприпасів та обладнання в Криму. Але й вони вичерпаються. А без стабільного сполучення через Кримський перешийок ці запаси здатні мало допомогти на півдні — Росії вони, найімовірніше, знадобляться для оборони самого Криму.
Сили спецоперацій України вже почали здійснювати свої операції на лівобережжі Херсонщини. Інформації про це надто мало, але були свідчення про операції й на Кінбурнській косі, й у районі Олешок та Голої Пристані. Також від посадовців лунають заяви, що Росія відводить значну частину своїх військ на 10-20 км від Дніпра углиб Лівобережжя, залишаючи лише невеликі підрозділи в авангарді на першій лінії.
Якщо російська армія залишиться без стійкого залізничного сполучення, то плече підвезення становитиме понад 100-150 км. Це фатально для будь-якої військової кампанії. Російська армія використовує кілька десятків тисяч снарядів щоденно, і їх стабільне підвезення — одна з основ російської оборони. Якщо снаряди перевозити на великі відстані вантажівками — це просто відтягне відступ російських військ, але не врятує їхню армію. Відстань, на якій може діяти армія росіян без залізниці, становить 70 км.
Також російська армія концентрує війська біля Мелітополя — рівновіддалено від усіх великих баз постачання в Криму або Таганрозі. Ці підрозділи мають “запобігти” українському наступу на Мелітополь, який є ключовим містом у звільненні півдня. Хоча це може стати фатальною помилкою для російської армії, яка фактично опиниться без логістики.
До того ж, якщо російській армії потрібно перекинути значну кількість техніки та військ або інших матеріальних речей із півдня на схід або навпаки, і це за якихось причин неможливо зробити через південь України, то зайвий гак від Сиваша до Маріуполя через Крим, Керч, Краснодар, Ростов-на-Дону, Таганрог становитиме понад 800 км.
Оборонятися серед херсонських степів і полів украй важко. Оборона має сенс або на березі Дніпра — зачепившись за протилежний берег, або на Кримському перешийку. Важко спрогнозувати, скільки часу російська армія може оборонятися на лівобережжі Херсонщини та якими будуть її подальші дії, але як тільки перша українська ракета вразить Кримський перешийок, долю російських військ тут буде вирішено.
https://texty.org.ua/articles/108252/zvilnennya-hersonu-klyuch-do-krymu-ta-pivdnya-ukrayiny/