Держдеп: «Війна в Україні пережене Сирію за найбільшою кількістю задокументованих злочинів в історії людства»

Воєнні злочини – організована кампанія, яку російські сили здійснювали всюди, де були їх війська в Україні. Про це в інтервʼю Олексію Коваленку розповіла посолка з питань глобального кримінального правосуддя Держдепу США Бет Ван Скаак. За її словами, війна в Україні, якщо цього вже не сталось, пережене Сирію за найбільшим показником кількості зафіксованих злочинів в історії людства.

Інтерв’ю було відредаговано для стислості та ясності.

Олексій Коваленко: Ви зараз очолюєте зусилля Державного департаменту, який наглядає за роботою із документування російських воєнних злочинів. Як ви можете порівняти вашу попередню роботу в Руанді та колишній Югославії з роботою, якою ви займаєтесь зараз та загалом самі злочини та їхній масштаб порівняно із злочинами, скоєними в Україні?

Бет Ван Скаак: Є багато паралелей зараз із війною в колишній Югославії, в тому числі, коли йдеться про навмисні атаки, непропорційні та невибіркові атаки проти цивільного населення, облоги міст, де люди залишались у голоді та холоді, в них не було достатньо їжі чи енергії. У Руанді ми бачили порушення проти осіб, які стали мішенню за етнічною ознакою. І ми бачимо, що вся Україна за національною ознакою під ударом Росії. Також, систематичний характер деяких злочинів помітний всюди, де були розгорнуті російські сили, ми бачимо цілу низку різних воєнних злочинів.

Це включає в себе все: від бомбардувань цивільної інфраструктури до насильства, страт, тортур. В усіх цих конфліктах ми бачили сексуальне насильство. Ми бачимо це і тут, в Україні. Є достовірні повідомлення про те, що жінки, дівчата, навіть чоловіки і хлопчики піддаються сексуальному насильству, коли вони перебувають від вартою російських сил. Це жахливі паралелі.

О.К.: Нещодавно ви порівняли воєнні злочини, скоєні в Україні із воєнними злочинами, скоєними під час Другої світової війни. Можете детальніше розповісти про це порівняння?

Б.В.С.: Друга світова війна була класичним міжнародним військовим конфліктом, в якому Німеччина та Японія вдерлись до суверенних держав, щоб анексувати їхні території. Ми зараз бачимо те саме. Так само ми бачимо, що системні порушення не просто дії якихось вигнанців чи окремих підрозділів, а відповідальність мусить йти до найвищого командування, бо ми бачимо ці порушення всюди, де діють російські сили. Таке системне насильство схоже на те, що було під час Другої світової війни.

О.К.: За кілька тижнів після звільнення Херсона українська влада зафіксувала понад 460 воєнних злочинів, скоєних російськими солдатами під час окупації. Загальна кількість злочинів по всій країні сягає десятків тисяч. Як, на вашу думку, виглядає справедливість для тих, хто постраждав він російських воєнних злочинів?

Б.В.С.: Кожного разу, коли звільняють українські території від російських військ, ми бачимо цілі серії того, що потенційно може бути воєнними злочинами. Генпрокуратура робить чудову роботу із фіксування цих порушень. І зараз йдеться про десятки тисяч. Тому завдання полягатиме в тому, в якому порядку розслідувати ці злочини. На щастя, зараз є кілька шляхів досягнення справедливості. На передовій цього процесу буде сам генпрокурор та його команда, яка працює на місцях.

Міжнародний кримінальний суд також має юрисдикцію. Також є ще один шлях – суди по всьому світу. Тому, коли російські злочинці почнуть подорожувати, ці суди зможуть потенційно взяти під варту обвинувачених та продовжити судове переслідування.

О.К.: Кілька днів тому Держдеп опублікував звіт Conflict Observatory, в якому йдеться про те, що застосування тортур, нелюдського поводження було частиною навмисної російської кампанії. Чи ви вважаєте, що Росія свідомо використовує воєнні злочини як стратегію ведення війни?

Б.В.С.: Conflict Observatory розглянули різні типи воєнних злочинів, включно із нападами на лікарні, фільтраційні операції, атаки на обʼєкти культурної спадщини. Будь-хто, хто перебуває під вартою іноземних бойових сил, має право на гуманне поводження. Якщо це не забезпечується – це може бути воєнним злочином. Коли ми чуємо достовірні повідомлення про жорстоке поводження з особами, яких тримають у жахливих умовах, їм відмовляють у їжі, воді, навіть піддають страті – все це є злочинами. Ми бачимо такі речі в багатьох місцях позбавлення волі. Йдеться не тільки про військовополонених, а й про звичайних цивільних осіб, які потрапили в полон, усі ці випадки переслідуватимуться як воєнні злочини.

О.К.: А що на рахунок депортації та примусового усиновлення дітей. Були неодноразові повідомлення про подібні випадки із дітьми із Маріуполя та інших окупованих міст. Чи ви класифікуєте ці випадки як воєнні злочини? Чи це теж частина воєнної стратегії Росії?

Б.В.С.: Ми знаємо, що в цій ситуації тисячі дітей. Наскільки ми розуміємо, тисячі дітей викрали, вивезли та потім, ймовірно, всиновили в Росії. І не обов’язково ці діти – сироти. Вони мають сімʼю, яка може ними опікуватись. З моменту, коли вони потрапляють на територію Росії, відслідкувати їхнє місцезнаходження неможливо. Їх усиновляють, змушують використовувати російську мову тощо. За все це можна притягнути до кримінальної відповідальності як за примусову депортацію за міжнародним правом.

О.К.: З існуючими доказами, в тому числі тими доказами воєнних злочинів, які має Державний департамент, чи мають США та світ визнати воєнні злочини Росії в Україні геноцидом проти українського народу?

Б.В.С.: Розслідування досі триває. Я знаю, що Міжнародний кримінальний суд має юрисдикцію у справах щодо геноциду, так само як має і Генеральна прокуратура України. Тому вони вирішуватимуть, чи будуть кваліфікувати ці злочини як геноцид. Злочин геноциду передбачає навмисне націлювання на групу населення з наміром повністю або частково знищити цю групу. Існують різні шляхи, якими вчиняється геноцид.

Але одним із різновидів доказів, які розглядали прокурори у справах трибуналів в Югославії та Руанді, є необґрунтована жорстокість. Це могли бути напади на людей, які тікали з якоїсь території, цілеспрямовані атаки проти членів певної групи населення, а також масштаб сексуального насильства та інших форм насильства проти цивільного населення. Таким чином, це все типи доказів, які прокурори у майбутньому можуть брати до уваги, якщо вирішать розглядати ці справи як геноцид.

Думаю, що конфлікт в Україні незабаром, якщо цього вже не сталось, пережене Сирію за найбільшим показником кількості зафіксованих злочинів в історії людства.

О.К.: Доктрина відповідальності посадових осіб вищого рівня в міжнародному праві означає, що вище військове керівництво мусить нести відповідальність перед законом за воєнні злочини їхніх підлеглих. Чи ви очікуєте, що російське керівництво, включно із армійським керівництвом та владою Росії понесуть відповідальність перед законом?

Б.В.С.: Справжня проблема полягає в тому, як затримати обвинувачених. Поки російські злочинці залишаються в Росії, за відсутності політичної трансформації вони залишаться безкарними. Тому протягом багатьох років потрібно тримати відкритими ці справи, допоки російські злочинці не почнуть подорожувати. І ми бачили як це відбувалось у випадку із іншими конфліктами, коли все заспокоювалось. Вони хочуть подорожувати, ходити по магазинах, відвідувати своїх дітей. За будь-якої причини, коли вони залишать свій безпечний притулок, прокурори будуть напоготові з обвинуваченнями на руках і зможуть висунути ці звинувачення та порушити справи проти них. Багато хто з вищого керівництва Чилі, наприклад, генерал Августо Піночет або лідер колишньої Югославії Слободан Мілошевич – вони ніколи не очікували опинитись у залі суду, та, виявились неправими.

О.К.: Ви згадали Слободана Мілошевича. То що на рахунок самого Володимира Путіна? Один з американських сенаторів та деякі європейські лідери порівнювали Путіна із Мілошевичем. З усіма доказами, які доводять причетність Путіна до воєнних злочинів та до первинного злочину агресії проти суверенної держави – чи має бути трибунал для Путіна – такий який був для Мілошевича?

Б.В.С.: Теоретично, Міжнародний кримінальний суд має юрисдикцію над президентом Путіним, якщо вони зможуть взяти його під варту. На відміну від українських судів, Міжнародний кримінальний суд не може продовжувати розслідування за відсутності підозрюваного під вартою. Вони можуть підтвердити обвинувальний висновок, але не можуть рухатись далі. Існує ймовірність притягнути його до кримінальної відповідальності.

Ми бачимо закономірності в усіх регіонах, де були розгорнуті російські сили. Це може закласти основу для відповідальності за ланцюжком вищого командування. Тому що це доводить, що це не поодинокі випадки, це – результати наказів або неспроможності чи небажання вищого керівництва належним чином контролювати свої війська. Думаю, що також можна додати і фільтраційні операції, для яких потрібні будівлі та інфраструктура. Все це потребувало організації. Це неможливо зробити на нижньому рівні.

О.К.: Посол Ван Скаак, ви згадали можливість притягнути злочинців до відповідальності у випадку, якщо вони подорожуватимуть в майбутньому. Чи ви очікуєте, що багато країн погодяться екстрадувати цих воєнних злочинців?

Б.В.С.: Так – або переслідувати злочини або екстрадувати. Багато країн є учасниками договорів, які вимагають цього. Думаю, ситуація в Сирії є чудовим прикладом. Тоді багато військових намагались втекти. Деякі були перебіжчиками, деякі просто намагались втекти.

Деякі з них виїжджали з різних причин у особистих цілях. У кінцевому підсумку їх ідентифікували європейські країни та притягнули до відповідальності, а потім злочинці відбували покарання за вчинення міжнародних злочинів. Це включно із випадками у Швеції, Франції та Німеччині, включно із високопоставленими фігурами режиму Асада. Цей сценарій повторюватиметься, коли російські злочинці почнуть подорожувати.

О.К.: Україна має двопартійну підтримку в Конгресі США. Чи може змінитись підтримка зусиль Держдепу щодо притягнення до відповідальності за воєнні злочини після проміжних виборів?

Б.В.С.: Я думаю, що ми й надалі будемо бачити сильно двопартійну підтримку з питань досягнення справедливості та правосуддя. Звісно, є невеликі зміни стосовно конкретних осіб, але, думаю, що тенденція підтримки дуже чітка. Двопартійна група сенаторів нещодавно відвідала Гаагу, щоб зустрітися з представниками Міжнародного кримінального суду, щоб висловити підтримку Сполученими Штатами розслідування.

Ми також бачимо, як величезна кількість гуманітарної допомоги надходить до України, щоб допомогти українським цивільним, багато з яких живуть у дуже важких умовах, і ми продовжуємо робити все можливе, щоб зміцнити Україну на полі бою. Я не очікую великих змін у цьому. Сполучені Штати віддані досягненню справедливості та притягнення до відповідальності за злочини в Україні та інших країнах світу. Це питання завжди мало підтримку обох партій. Мій офіс і той факт, що він має фінансування є свідченням двопартійної підтримки цього на Капітолійському пагорбі.