Дорогі друзі! Всім привіт — сьогогні п’ятниця, а значить наша традиційна рубрика «катрусин кінозал».
Сьогодні про любов, та самопожертву заради кохання.
Беріть хустинки.
Молодий (відносно) японський режисер Тамура Котаро видомий кількома екранізаціями, з середньою оцінкую від глядачів. Назви їх вам нічого не скажуть.
Можливо лише «Бог — безхатько» з рейтингом 8/10.
І йому довірили повністю авторський проект.
Це відома вже анімаційна робота «Жозе, тирг та риба».
Історія дівчини з особливими потребами, що живе з бабусею, та боїться навколишнього світу, та її кохання до хлопця, який мріє стати океанографом, лише на перший погляд здається классичною компіляцією.
Ну явно японська версія французського фільму «1+1» на мінімалках, скаже хтось, та це в дійсності не так.
Тамура Котаро за простим сюжетом зміг заховати другий план, та підтекст і вийшло в нього дуже непогано. Тому моя оцінка — 9/10.
Режисер зміг привнести в розповсюджений сюжет нову редакцію, що продемонстрували й конкрусні номінації в Японії та за кордоном.
Нажаль фільм в наслідок епідемії ковіду пройшов практично непоміченим, але він вартий уваги — вийшла логічна мила драматична робота з справжнім коханням в кінці.
Тут є принц, є принцеса, та є свої дракони.
Фільм з тих робіт, які можна переглядати, та за простим оповіданням знаходити кожного разу щось нове.
Рекомендується до сімейного перегляду.
Віталій Рождаєв.