Після майже півтора року війни Росії в Україні ситуація для Путіна складається таким чином, що його режим здатен існувати рівно стільки, скільки триватиме російсько-українська війна. Тому Кремль готується вести тривалу, нещадну і кровопролитну війну в Україні доти, поки, як там вважають, з часом не розвіється військова підтримка українців Заходом.
Для цього диктатору потрібна повна покора російського суспільства. Тому в Російській Федерації вже почалися, нібито на місцях, пропозиції – конфісковувати у населення комп’ютери і зробити інтернет доступним лише для військових, силових структур та працівників сфери економіки. Можливо, що для інших замість інтернету може бути запроваджений патріотичний “внутрішній інтернет”.
А для того, щоб фахівці з певних сфер, у разі гострої необхідності, змогли вийти у світову інформаційну павутину, будуть видаватися спеціальні дозволи. І за дотриманням доступу до інтернету для “обраних” буде пильно слідкувати ФСБ та військова розвідка. Користування таємно загальносвітовим інтернетом буде вважатися злочинною антидержавною діяльністю, за яку винні відповідатимуть за всією суворістю законів РФ.
Потьомкінська Росія Путіна не здатна існувати без масованої телевізійної і медіапропаганди та тотальних репресій. Адже тільки дезінформацією та відвертою брехнею можливо прикрити клепто-корупційні “досягнення” російської економіки за 23 роки правління узурпатора. Неефективність і злочинна некомпетентність путінського режиму виливається для населення Російської Федерації в життя, затемнене масовим алкоголізмом, деградацією та ранньою смертю. Що вже не може підсолодити ні святкування “героїчних перемог”, ні фальшива ностальгія за колишньою “славою”.
Зараз Путін почав реалізовувати свою ідею фікс, котра полягає в тому, що він буде здатен знищити українську державність, різко збільшивши чисельність своєї терористичної армії. Росія дійсно спроможна подвоїти чисельність своєї армії шляхом масової мобілізації та додаткових призивів. Однак така армія, хоча буде вдвічі більшою за чисельністю, не мала б подвійної боєздатності. Нові солдати гірше навчені, у них, як правило, нижчий моральний дух, і вони не будуть добре оснащені.
Путін готовий кидати в бій нові сотні тисяч чергових мобілізованих, щоб продовжити й далі час свого кривавого президенства. Однак ЗСУ вже на шляху до знищення більшої частини російської армії, що є способом усунути базу влади збожеволівшого деспота. Аби росіяни нарешті побачили свого лідера не у відблисках “кривих пропагандистських дзеркал”, а яким він є насправді. Тобто – невдахою, що необдумано замахнувся на те, що він реалізувати ніколи не зможе.
Зараз для всієї злочинної кремлівської камарильї питанням номер один стає, як провести велику мобілізацію і при цьому не викликати масового спротиву проти неї населення на місцях. І враховуючи це завдання, яким мусить бути новий рівень репресій, щоб росіяни не почали чинити тотальний спротив проти мобілізації у віддалених глибинках та столичній Москві.
У Путіна залишається ще багато можливостей відтягувати час падіння його злочинного режиму
Тоталітарна влада Путіна готується різко збільшити рівень тероризування свого населення, аби примусити його принизливо підкоритися всьому тому, що б вони не робили з ним далі. Бажання збільшити страх росіян перед чинною владою тільки посилює путінський комплекс месії, примножуючи впевненість у тому, що він зможе переформатувати міжнародний порядок під своє бачення. Не дивлячись на відсутність необхідних інструментів, щоб змінити існуючий світ під себе.
Диктатор впевнений, що капітуляція України є ключем до реалізації його глобальних планів, саме тому домовитись з ним ні про що неможливо. Оскільки знищення української державності він вважає головним завданням свого життя, що здатне утвердити його в історії в якості переможця.
Цей комплекс месії, помножений на комплекс неповноцінності, який Путін намагається старанно приховувати, й утворюють ту гримучу суміш прагнень за будь-яку ціну перемогти там, де шансів у нього жодних немає. У цих умовах стрімкого збільшення геополітичних ризиків та страху через зростаючу перспективу неминучої поразки, в РФ різко збільшуватимуться внутрішні репресії, в спробі самозбереження нинішньої російської системи влади.
Теперішня Російська Федерація є проблемою не лише для України. А ті на Заході, хто й досі думають, що Росія здатна трансформуватися в сучасну, демократичну і неагресивну державу, глибоко помиляються. Російська Федерація була і залишатиметься потенційною величезною загрозою для всього світу. Тому єдиний спосіб вирішити російську проблему – роздробити РФ на менші країни.
Адже у цьому штучному територіальному утворенні аж занадто багато часових поясів, занадто багато різних етнічних груп, занадто багато релігій, занадто багато культур, і тільки тоталітаризм здатен утримувати усе це від розпаду. Російським царям було важко зберегти це разом. Радянський режим використовував залізну руку і масовий терор, щоб так званий СРСР не розпався. І Путін робить те ж саме, що робили царі та радянська влада, адже інших методів вони не знають.
У Путіна залишається ще багато можливостей відтягувати час падіння свого злочинного режиму. І для успішного проведення запланованої масової мобілізації кремлівська влада може перекрити пересування населення спочатку між регіонами Російської Федерації, а потім між містами та меншими населеними пунктами.
Відновлення в Росії концентраційних таборів може стати реальністю
Путіністи часто застосовують дублювання методів тих своїх тоталітарних колег, яким вдається тримати свої народи у покорі. Яскравим прикладом подібної ефективності стає для Москви Північна Корея. Тож візит міністра оборони Росії Сергея Шойгу, крім всього іншого, мав на меті ознайомлення з досвідом репресій, які застосовують в КНДР для упокорення свого народу, котрі дають можливість вже третьому представнику династії Кімів залишатися у владі.
Першим кроком до цього може стати відновлення в Росії функціонування концентраційних таборів. У цьому сенсі не буде нічого дивного, якщо Путін раптом оголосить, що зважаючи на загрозливу міжнародну ситуацію, котра склалася навколо Російської Федерації та величезну кількість ворогів народу в самій Росії, її керівництво змушене вдатися до примусових методів ізоляції тих, хто своїми діями провокує знищення держави.
А після різкого погіршення економічної ситуації у РФ і, відповідно, падіння стандартів соціальної підтримки населення, Кремлю нескладно буде відродити масове написання доносів на сусідів, співробітників по роботі чи навіть родичів. Адже потрібні будуть різноманітні засоби для того, щоб швидко наповнити відновленні концентраційні табори їхніми новими мешканцями.
Новітні російські політв’язні, інакомислячі і соціально чужі елементи стануть основною турботою путінських “соколів” із силових структур, котрі робитимуть все для того, щоб за умов критичного погіршення рівня життя в Російській Федерації зберегти свою відносно непогану харчову пайку.
Бо якщо рівень добробуту буде падати вниз в Росії такими ж темпами, то дуже недалеким стане той час, коли продукти першої необхідності видаватимуться в Росії виключно за талонами або продуктовими картками. Агонізуючій владі Путіна конче потрібна буде дармова робоча сила. Тому існує велика ймовірність того, що режим задля збереження свого існування запровадить новітню систему концтаборів. Табори для політичних в’язнів, яких буде менше, та трудові табори – мешканців тих і тих у масовому порядку використовуватимуть на примусових роботах.
Російська економіка, що вже похитнулася, не зможе довго підтримувати путінську злочинну війну в Україні. Тому, крім відкритих репресій, й далі продовжуватиметься кримінальна практика, коли люди випадатимуть з вікон, їх вбиватимуть невідомі кілери, будуть отруювати полонієм, чи застосовуватимуть інші варварські методи, щоб змусити опозицію замовкнути.
Перед тим, як світ побачить остаточний кінець путінізму, в Росії відбудуться такі неймовірно карколомні політичні процеси, про які сьогодні навіть важко подумати. Адже Путін планує залишатися у владі незалежно від ціни чи методів, за допомогою яких цього можна досягнути. Він цілеспрямовано веде Російську Федерацію до катастрофи, але для нього збереження свого режиму є набагато важливішим, ніж історична доля Росії.
Єдина надія для змін у Росії – це її повне роззброєння. Також Російська Федерація мусить назавжди позбавитися від ядерної зброї, яка становить величезну загрозу для світу ще з радянських часів. Щоб демілітаризувати та деімперіалізувати Росію, її необхідно виключити з Ради Безпеки ООН, роззброїти та розпустити здоровенну російську армію. Чисельність армії після полишення Путіним влади, разом з прикордонними військами, має бути не більше ніж 100 тисяч чоловік.
Початком кінця Путіна може стати новий військовий заколот. Коли офіцери середньої ланки виведуть танки на Красную площадь та перекриють в’їзди до Москви. І, на відміну від путчу проти Міхаіла Горбачова в серпні 1991 року, подібний хід подій буде радо сприйматися москвичами.
Якщо ж цього не станеться, то путінський режим, маючи у своєму розпорядженні великі ресурси, включно з жорстоким репресивним механізмом державної безпеки, здатен абсолютно байдуже пожертвувати мільйонами життів своїх злиденних громадян. Що створить дуже небезпечне майбутнє для населення Росії.
Хоча після того, як Путін програє в Україні, він може закрити Російську Федерацію від зовнішнього світу, як зробив режим у Північній Кореї. Диктатор, котрий страждає на манію величі, оточив себе підлабузниками, таким чином захищаючись від правди про те, що ж в реальності відбувається навколо Росії.
Від самого початку розв’язання злочинної війни з Україною Путін не може розраховувати на будь-які послаблення в Гаазі. Путінізм закінчиться, коли помре тиран. І зовсім не виключено, що його найближче оточення вже думає над тим, як прискорити цей процес, щоб зняти з себе хоча б частину відповідальності за все скоєне Кремлем.