Про це йдеться у розслідуванні журналістів hromadske.
Мова про контракти з українською компанією «Львівський арсенал» про постачання 100 тисяч мінометних мін ($37,6 млн), із хорватською WDG promet про 30 тисяч танкових пострілів (€32,5 млн) та зі словацькою Sevotech про закупівлю 15 тисяч комплектів шоломів і бронежилетів (€13 млн). Журналісти з’ясували, що всі ці контракти пов’язані між собою.
Три фірми-прокладки
У жовтні 2022 року Міноборони України уклало контракт на 1 млрд 380 млн грн ($37,5 млн) із компанією «Львівський арсенал» на закупівлю 100 тисяч мінометних мін. Від міністерства контракт підписав тодішній т.в.о. директора департаменту військово-технічної політики Олександр Лієв. Від «Арсеналу» – його директор, колишній депутат Юрій Збітнєв.
Держава заплатила наперед майже 100% суми. Перші міни мали прийти через місяць, але їх так і не отримали.
За кілька місяців до угоди з Міноборони, в серпні 2022-го, «Львівський Арсенал» уклав контракт зі словацькою компанією Sevotech. Вона мала привезти 100 тисяч мін в Україну майже за 1,5 млрд грн. А «Львівський арсенал» – отримати кошти від Міноборони й перерахувати їх далі, залишивши собі 3%.
За кілька днів до підписання контракту з Міноборони «Львівський арсенал» повідомив, що директор «Арсеналу» спільно з представником компанії Sevotech провів інспекцію на складі виробника мінометних мін у Хорватії. Цим представником виявився українець Олексій Хорошаєв. До повномасштабного вторгнення працював заступником директора держпідприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «ПРОГРЕС» – спецекспортера, що входить до складу концерну «Укроборонпром». Наприкінці 2022-го Хорошаєв став членом наглядової ради словацької компанії Sevotech і запропонував міни для України.
Хорошаєв розповів журналістам, що Sevotech у контракті про 100 тисяч мін для Міноборони по суті був фірмою-прокладкою, як і «Львівський арсенал». Тобто Sevotech також мав перерахувати гроші далі – хорватській компанії WDG promet, з якою мав контракт.
WDG promet створена в серпні 2022 року. Її засновник, директор і єдиний працівник – Матіас Зубак, син відомого торговця зброєю Звонка Зубака. Останній зробив собі ім’я на постачанні зброї до Хорватії під час її війни за незалежність, в обхід ембарго ООН.
WDG мала купити амуніцію для України на хорватському заводі Elmech Sintermak (на ньому й відбувалася згадана інспекція).
Таким чином, зазначають розслідувачі, в одному контракті між Міністерством оборони України та реальним виробником озброєння стояло три «прокладки», завданням яких було лише отримувати кошти. А реальна схема угоди мала такий вигляд: Elmech Sintermak (Хорватія) – WDG (Хорватія) – Sevotech (Словаччина) – «Львівський арсенал» (Україна) – Міністерство оборони України.
Leave a Reply