Українці занепокоєні чи впорається їх комік, який став президентом із військовою загрозою – CNN

Про це йдеться у матеріалі канадського журналіста українського походження Майкла Боцюрківа опублікований CNN.

У той час, коли Україна переймається можливим нападом Росії та ще черговою хвилею пандемії, у понеділок президент Зеленський влаштував презентацію цифрової трансформації, що нагадувала прийоми з багажу засновника Apple Стіва Джобса.

Яскрава графіка та публіка у стильних костюмах супроводжували подію, що анонсувала обіцянку роздавати смартфони з великою знижкою та вигідний тариф підключення до Інтернету усім українським пенсіонерам, що отримують щеплення від COVID-19.

Подія могла бути влаштована як з розрахунку відвернути увагу від кризи, так і, можливо, просто підкріпити передвиборчі обіцянки Зеленського про перетворення України на “державу у смартфоні”.

Яким би не було насправді пояснення, ініціатива зі смартфонами справила враження, що Зеленський не дуже переймається насправді найактуальнішими на сьогодні новинами, а саме про найбільшу для сучасної Україну за увесь час її існування військову загрозу.

Вже відпрацювавши половину свого президентського терміну, Зеленський, мабуть, гадає, чому його раптовий перехід з комедійних фільмів у політику не виглядає таким же легким, як його злет на вершину влади у його комедійному серіалі “Слуга народу”. Там він зіграв бідаку-вчителя, який неочікувано для себе стає президентом та вступає у боротьбу за вплив з жадібними олігархами.

Реальність виявилася іншою. Вже за декілька місяців після вступу на посаду президента після приголомшливої перемоги, Зеленський втрапив у скандал через дзвінок іншого шоумена-політика Дональда Трампа, у якому той підбурював українського лідера знайти компромат на сина Хантера Байдена, сина тоді ще кандидата у президенти Джо Байдена. Трампу після цього ледь вдалося уникнути імпічменту.

Подальші роки принесли нові проблеми для українського лідера через епідемію COVID-19. Минулого місяця в Україні зафіксували неприємний рекорд – 100 тисяч смертей через цей вірус, через який ця країна має один з найвищих показників смертності, згідно з дослідженнями університету Джона Хопкінкса. Вакцинальна кампанія теж значно відстає за темпами від інших країн Європи, включаючи Францію, Німеччину та Велику Британію – в Україні повністю вакциновані ледь 33%.

Такі випробування у політичній кар’єрі мало кому побажаєш, однак Зеленський погіршив ситуацію для себе, привівши з собою до влади своїх приятелів, які ніколи раніше не займалися політикою, таких, як скажімо, його помічник Андрій Єрмак.

До того ж залишалися і справедливі питання щодо самостійності Зеленського, зважаючи, що до влади йому допоміг прийти мільярдер та його симпатик Ігор Коломойський, який допоміг і грошами, і піар-кампанією на своїх телеканалах. Їхні стосунки охололи, однак журналісти в Україні продовжують повідомляти про вплив подібних бізнесменів і людей з політичними зв’язками на молодого політика.

Сьогодні, коли бій військових барабанів свідчить про ймовірне наближення війни, в якій росіяни можуть прихопити чималу частину української території, профпридатністю Зеленського як президента переймається уся країна, яка нервово гадає, чи піддасться таки колишній комедійний актор тиску і врешті капітулює, приставши на вимоги невигідних Мінських угод, які були підписані ще до того, як він став президентом.

А це зрештою може поставити під загрозу його політичний “спадок”, яким мала стати його обіцянка виборцями закінчити війну на сході Україні. Цей грандіозний план, можливо, і допоміг тоді йому перемогти колишнього президента Петра Порошенка, який одразу після прикрої поразки на виборах написав у Twitter, що російське керівництво буде раде обранню “малодосвідченого” президента, який дозволить її повернути Україну у сферу свого впливу.

Були й інші невиконані обіцянки, як то слова, про те, що він не буде балотуватися на другий термін, не дотримав він поки і слова щодо боротьби з корупцією в судовій системі.

Після двох років президентства, Зеленський показав, що перед тим, як йти у президенти, він не до кінця упевнився у тому, що для цього вистачить його талантів шоумена.

Чи спрацює політика роздачі смартфонів для пенсіонерів – це  залишається під питанням. Літні люди в Україні все ще користуються, в основному, найпростішими мобільними телефонами, а їхні пенсії такі маленькі (приблизно 80 американських доларів), що навіть знижка не зробить їх активними користувачами інтернету. Приблизно три мільйони українців живуть у селах, де ще нема інтернету.

Ініціатива зі смартфонами видається не зовсім актуальною як для президента, країна якого стоїть на порозі війни. Недавнє дослідження центра Разумкова показало, що понад 55% українців не вірять, що їхній уряд робить достатньо зусиль як у дипломатії, так і у сфері оборони, аби запобігти повномасштабному нападу Росії. З понад 1200 людей, яких опитали в Україні (за винятком Криму, Донецької та Луганської областей) понад 55% вважає, що Зеленський не зможе ефективно керувати військовими силами та облаштувати оборону України у випадку такого нападу.

Ольга Руденко, шеф-редактор Kyiv Independent вважає, що Зеленський та його урядовці розплачуються за помилки, які вони наробили за останні декілька років.

“Гадаю, якби вторгнення відбувалося у 2019 році, за декілька місяців після його обрання, коли у нього був високий рівень довіри, тоді б все відбувалося б інакше”.

Руденко вказує і на плутанину у президентських меседжах, які теж не викликали довіри у питанні його здібностей. Вона згадала, зокрема, його відеозвернення у минулому місяці, в якому Зеленський, попри застереження про загрозу російського вторгнення, закликав українців продовжувати жити звичним життям та готуватися смажити барбекю на Великдень. А вже наступного дня зявилася стаття у Washington Post, де він заявив, що Харків, друге за величиною українське місто, можуть окупувати.

“Це прозвучало дисонансом в існуючій ситуації і було озвучено таким настановчим тоном. З точки зору комунікації він особисто  мене, як українку, підводить”, – каже Руденко, додаючи, що “ми не знаємо, яким словам нам вірити”.

Зеленський не єдиний з шоуменів, який зробив стрибок у політику. Таких було вже чимало, той же Трамп. Плюс, варто згадати посереднього американського актора Рональда Рейгана чи ж виконавця ролі “Термінатора” Арнольда Шварценеггера. В Європі теж є такі – для прикладу, французький  ультраправий політик Ерік Земур, який цього року балотується в президенти.  А є ще британський прем’єр Боріс Джонсон, який задовго до того як очолити уряд, регулярно виступав у сатиричному телешоу на британському телебаченні.

Усіх подібних політиків, які прийшли з шоубізнесу, об’єднує така риса, як вміння вміло долати скандальні ситуації.  Навіть Борис Джонсон, принаймні на якийсь час, зміг перемикнути увагу зі скандалу довкола урядових вечірок під час нокдауну на українську кризу, і навіть їздив до Києва з візитом. Це був перший візит керівника британського уряду в Україну за останні два десятки років – Джонсон виділив навіть 119 мільйонів доларів для українського уряду на боротьбу з корупцією та зміцнення енергетичної незалежності.

Поки важко сказати, чи  подібне “тефлонове” вміння оминати скандали допоможе Зеленському уникнути пасток, які розставили перед ним його попередники та міжнародні дипломати, багато з яких вважають ті ж Мінські угоди, 2015 року недосконалими та такими, що були виписані не на користь Україні. Не дивно, що Путін так затято відстоює ту угоду.
Якщо Зеленський усе ж погодиться на вимогу надати якусь автономію проросійськими бойовиками, які окупували схід України у 2014 році, то це може призвести до втрати ним свого президентства. Це однозначно неприпустимий крок для будь-якого українського президента, адже це означало б передачу частину власних територій під управління Росії, і до того ж не дало б Україні жодних зисків. Сьогодні, коли Україна зіштовхнулася з найбільшою загрозою для свого існування, Зеленському вже буде недостатньо показувати фокуси з роздачею смартфонів, чи то влаштовувати кримінальне переслідування  свого головного політичного конкурента Порошенка, за допомогою якого він прагне поліпшити свої рейтинги.

Саме сьогодні для нього настав час, коли варто забути про трюки і показати на що він здатний як політичний лідер. Бо для українців та решти світу вже не до сміху.