Планетологи знайшли сліди гігантського океану на Марсі

Планетологи запропонували простіший спосіб знайти сліди давнього океану на Марсі: не шукати умовні «береги», а дивитися на великі рівні ділянки поверхні, схожі на шельф біля материків на Землі. Проаналізувавши рельєф планети, вони знайшли таку широку смугу на висотах приблизно до чотирьох кілометрів нижче рівня моря, де також є дельти та інші сліди рідкої води. Ця знахідка свідчить на користь існування на Марсі у минулому великого океану, який залишив після себе не чітку лінію берега, а широку прибережну область. Дослідження опублікували в журналі Nature.

Чому в існуванні океану на Марсі сумнівалися?

Планетологи вже багато років намагаються з’ясувати, чи був у минулому на Марсі океан. На користь того, що Червона планета усе ж мала давній океан, свідчать осадові породи, наприклад, знайдені китайським марсоходом «Чжужун» і датовані понад трьома мільярдами років. Як вважають дослідники, деякі глиняні насипи навіть зберегли сліди того, як вода спершу прибувала, а потім відбувала з певних регіонів планети.

Головним аргументом на користь існування океану на Марсі вважали так звані «берегові лінії» — довгі смуги, що розділяють високі південні області планети та нижчі північні рівнини. Однак їхня висота виявилася дуже нерівною і не відповідає тому, якою мала б бути поверхня давнього океану. Через це їх складно однозначно вважати справжніми берегами, і питання про існування океану на Марсі залишалося відкритим. Пара науковців з Каліфорнійського технологічного інституту та Техаського університету в Остіні спробувала розв’язати цю суперечку.

Як шукали сліди давно зниклого океану?

У новому дослідженні науковці замість пошуку чіткої лінії берега звернули увагу на ширші особливості рельєфу, аналог мілководної прибережної зони на Землі, яку називають континентальним шельфом. Спочатку планетологи проаналізували глобальний рельєф Землі та показали, що саме шельф є головним топографічним «слідом» океану, адже ця зона характеризується дуже малими нахилами та плавною формою поверхні. Потім ті самі методи — аналіз висоти, нахилу та кривизни рельєфу — застосували до Марса, використовуючи орбітальні дані з борту станції Mars Global Surveyor.

У результаті науковці виявили широку смугу в північних низовинах планети на висотах приблизно від -1,8 до -3,8 кілометра. Ця зона оперізує майже всю планету вздовж межі між південними височинами та північними рівнинами та охоплює, зокрема, рівнини Хризе (Chryse Planitia), область Еоліс Дорса (Aeolis Dorsa) та долини Гіпаніс (Hypanis Valles). Саме тут зосереджені дельти давніх річок, осадові породи та інші сліди водної активності. Крім того, ця область частково збігається з раніше запропонованими «береговими лініями», але, на відміну від них, виглядає як широка прибережна смуга, а не вузька межа. Усе це разом добре узгоджується з ідеєю, що тут могла існувати мілководна зона давнього океану.

Як відкриття змінить пошуки води за межами Землі?

Запропонований науковцями підхід може стати новим, більш надійним способом шукати сліди давніх океанів не лише на Марсі, а й на інших планетах. Якщо марсіанський океан справді існував, його прибережні області могли бути місцями накопичення осадів і потенційно сприятливими середовищами для виникнення примітивного життя. Саме тому ці регіони розглядають як ключові цілі для майбутніх місій і пошуку можливих слідів давнього життя. Однією з таких місій може стати ровер Розалінд Франклін, який Європейська космічна агенція планує доставити на Місяць у 2030 році.