Сполучені Штати суттєво скоротили фінансування програм, які допомагали документувати та розслідувати воєнні злочини, скоєні під час російського вторгнення в Україну. Рішення адміністрації президента Дональда Трампа вже призвело до зупинки частини проєктів, скорочення персоналу та уповільнення збору доказів, які можуть стати основою для майбутніх міжнародних судових процесів.
За даними Reuters, від початку повномасштабної війни США виділили щонайменше 283 мільйони доларів на програми документування злочинів, підтримку українських прокурорів, роботу експертів із міжнародного права та пошук депортованих українських дітей. Проте програми, які охоплювали близько 40% цього фінансування, були припинені або не отримали продовження.
Особливо постраждали українські та міжнародні організації, які займаються збором свідчень жертв окупації. Деякі з них уже скоротили співробітників, заморозили архівні проєкти та припинили навчання прокурорів і суддів. Через нестачу коштів десятки іноземних експертів більше не можуть регулярно працювати в Україні.
За інформацією Офісу Генерального прокурора України, з 2022 року було відкрито понад 230 тисяч проваджень щодо можливих воєнних злочинів. Серед них — умисні обстріли цивільних об’єктів, катування, сексуальне насильство, страти військовополонених та депортація українських дітей до Росії.
Чому Вашингтон скорочує фінансування?
Офіційно адміністрація Трампа пояснює рішення необхідністю зменшення зовнішніх витрат у рамках політики «Америка передусім» та перекладання більшої частини фінансового навантаження на європейських союзників. Державний департамент США заявляє, що підтримка України не припиняється повністю, але буде більш вибірковою.
Водночас критики рішення вважають, що йдеться про ширший перегляд американської ролі у міжнародній системі правосуддя. За останній рік Вашингтон також скоротив підтримку окремих міжнародних механізмів розслідування злочинів та зменшив участь у деяких міжнародних юридичних ініціативах.
Аналітика: хто виграє від цих скорочень?
Найбільшим бенефіціаром ситуації може стати Росія. Розслідування воєнних злочинів потребують швидкого збору доказів. З часом свідки помирають або забувають деталі подій, документи зникають, а місця злочинів можуть бути знищені. Кожен місяць затримки зменшує шанси на успішне переслідування підозрюваних.
Крім того, багато злочинів відбувалися на окупованих територіях, куди українські слідчі не мають доступу. Саме тому міжнародні програми супутникового моніторингу, аналізу відкритих джерел та цифрової криміналістики відігравали критично важливу роль. Скорочення таких програм може призвести до втрати унікальних доказів.
Однак існує й інша точка зору. Частина американських політиків вважає, що Європейський Союз має взяти на себе більшу частину фінансування українських програм. Уже зараз Брюссель та Велика Британія заявляють про готовність компенсувати частину втрат і продовжити підтримку розслідувань.
Що буде далі?
Експерти вважають, що повного згортання розслідувань не відбудеться. Українська прокуратура, міжнародні правозахисні організації та європейські партнери продовжать роботу. Проте темпи розслідувань можуть суттєво сповільнитися, а деякі справи ризикують так і не дійти до суду.
У довгостроковій перспективі рішення Вашингтона може стати випробуванням для всієї системи міжнародного правосуддя. Якщо найбільший донор програм із документування воєнних злочинів відходить убік, виникає питання: чи зможе міжнародна спільнота ефективно притягати до відповідальності винних у наймасштабніших злочинах XXI століття?