Наш Катрусин кінозал сьогодні пропонує дуже класний фільм на вихідні.
І зараз не про 6 Оскарів цього фільму.
29 років тому на екрани вийшов легендарній «Форест Гамп». На мою думку, найкращий фільм Роберта Земекіса за всю його кар’єру.
Звісно комусь більше подобається «Назад в Майбутнє», але.., «Форест Гамп» піднімає певну кількісь важливих соціальних питань як тогочасної Америки, так і взагалі питань соціальної адаптаціїї.
Можливо це один з перших фільмів про толерантність в тому числі.
В 1986 році була видана книга Уінстона Грума «Форест Гамп», критики її сприйняли прохолодно. Грум зміг продати лише 10 000 екземплярів книги, яку критики охарактеризували як «нецікаву з одним єдиним жартом».
Грум продав права на екранізацію в Голлівуд і книга довго перекатувалась з однієї студії до іншої, поки десь в 1989 році не опинилась в сценариста Еріка Рота. Йому її скинули, бо він до цього був «сценарним рабом» на схожому проекті.
Ерік Рот настільки включився в процесс написання сценарію, що за місяць видав на думку продюсерів «дуже непоганий скрипт».
Після цього могла настати ще одна катастрофа — екранізацію запропонували Террі Гільяму. Нічого не маю проти Гільяма, вважаю його геніальним режисером, але цей сюжет був явно не для нього. І дуже добре, що він відмовився.
За кілька місяців продюсери «Парамаунт» знайшли за їх словами «нормального семтиментально-комедійного режисера», а саме автора «Назад в Майбутнє» Роберта Земекіса. Земекісу сценарій дуже сподобався.
Вже через рік після виходу фільму на екрани було продано більше мільона екзеплярів книги, що дозволило Уінстону Груму не тільки видати продовження роману, але й переїхати жити на Лонг Айленд.
Після трагедії 2001 року в США, Земекіс та Ерік Рот повідомили, що ніколи не знімуть продовження «Гампа», бо світ за їх словами, після вересня 2001 року змінився. Америка стала інакшою.
Треба зрозуміти, що роман та фільм зовсім різні. Роман цинічний, а Гамп в романі, це геній, який хворий на сндром Саванта. Тобто геніальна людина, яка схильна до аутизму.
Як на мене — сценарій вийшов класний і в чомусь цікавіший. Ми розуміємо , що в середині Фореста Гампа, фактично ми живемо його життям.
Роберт Земекіс показав нам колосальне світло сяючого серця цієї простої людини, яка зберігла в собі трошки дитячого, трошки наївності. Йому подобаються прості речі, але головне не в цьому.
Головне — ця доросла дитина впевнено йде до своєї мети, впевнено, наполегливою працею змінює світ, та залишається кристально чесною.
В мене є історія про такого ж самого «Фореста Гампа», надзвичайно близького мені.
Хлопець, який опинився в Ірпені в інклюзивному класі, також мав свій власний чудовий світ. Не дивлячись ні на що, він залишився надзвичайно чуттєвим, жіттєрадісним, а згодом, як виявилось і дуже розумним.
Зараз мій друг Даня втратив свій будинок внаслідок війни, а також своїх тваринок, якими він опікувався.
Вони загинули під обстрілом під час евакуації. Втратив він й свій городик у дворі, за яким він доглядав. Тепер Даня подорослішав і вчиться в Нідерландах. І він один з найкращих учнів в школі. А голландську знає майбуть краще за багатьох з місцевих. Чомусь його видатні здібності не змогли одразу розпізнати в українській школі.
А ще він чудово грає на фортепіано. Та й взагалі — багато що він робить чудово.
Як будете дивитись «Форест Гамп» на вихідних, то будь ласка згадайте про такого ж Фореста або Даню, які, я впевнений, живуть десь поруч з вами. Це особливі люди. З фантастичними здібностями і по-справжньому чесні.
Віталій Рождаєв
Leave a Reply