Біологічна зброя в СССР та РФ

  Враховуючи тодішній технологічний рівень бажане досягалося двома шляхами: розробкою хімічної чи бактеріологічної зброї. 11 серпня 1925 року Реввоєнсовєт (РВС) СССР ухвалив створити відповідну військову структуру.
22 серпня РВС видав наказ № 861 про створення на базі хімічного відділу Артилерійського управління РККА Військово-хімічного управління (ВОХИМУ) при начальнику постачання РККА і РККФ (Рабоче-крестьянской красной армии и флота).
Відділ очолив Яков Фішман. На відміну від більшості комуністичних начальників він мав закордону університетську освіту й диплом магістра хімії. Ці чесноти врівноважувало те, що він ніколи не займався науковою роботою, не мав жодного військового досвіду.

Яков Фішман

Ще в юнацтві Фішман долучився до партії соціалістів–революціонерів, і в 1905 році, у вісімнадцятилітньому віці, з головою поринув у терористичну діяльність. Участь в екстремістській організації посприяла втечі Фішмана за кордон, де з 1911 по 1915 роки навчався на хімічному факультеті Неаполітанського університету, по спеціалізації вибухові та отруйні речовини.

  У квітні 1917 року він виринув у Петрограді, де стрімко увійшов до керівних органів союзників більшовиків – партії лівих есерів. Наприкінці 1920 року Фішман змінив політичний курс – його прийняли до лав партії московських комуністів.
Ленінська партія спрямувала хіміка-терориста за кордон СССР працювати шпигуном під дипломатичним прикриттям. Після невдалої спроби комуністичного перевороту в Німеччині у жовтні 1923 року, Фішман повернувся до Совдепу, де працював у ЧК-ОГПУ. За протекцією цієї організації він опинився на чолі Військово-хімічного управління Червоної армії.
Нове призначення хімік-чекіст сприйняв з великим піднесенням. У 1926 році він звітував вищому командуванню РККА про можливості застосування мікробів на війні. В рапорті відзначалося успішне використання бойової бацили сибірської виразки в дослідах з тваринами. Паралельно з цими випробуваннями «розпочато роботи по бойовому застосуванню мікробів».
У наступних звітах Фішман із завзяттям доповідав керівництву, що використання бактеріальних бульйонів в авіаційних бомбах та гарматних снарядах по силі дії перевершуватиме все відоме до тих пір.
В 1928 році ВОХИМУ РККА отримав наказ підшукати полігони для випробування біологічної зброї. Зупинилися на островах: Городомля на озері Селігер, Возрождєнія в Аральському морі та Соловецькому архіпелазі в Білому морі.
В травні 1930 року на спільному закритому засіданні ВСНХ та ОГПУ СССР прийнято рішення про використання праці засуджених «ворогів народу» відповідної кваліфікації в шаражках ОГПУ.
В межах цієї постанови в 1932 році в Суздалі, на базі Покровського монастиря створили Бюро Особливого призначення (БОН), яке займалося розробкою біологічної зброї.

  Шаражку очолив майор ОГПУ, за сумісництвом вчений біолог, Михаіл Файбіч. В списку його підлеглих-в’язнів можна зустріти прізвища провідних інфекціоністів тих часів: С. Ніканоров і Н. Гайський спеціалізувалися на чумі; Д. Голов, С. Суворов, А. Вольферц досліджували туляремію; Б. Ельберт – холеру та висипний тиф.
Більшовицький режим провадив розробку бактеріологічної зброї також у Москві: на Богородському валу розташовувався Інститут хімічної оборони РККА, з 1934 року перейменований Науково-дослідний хімічний інститут РККА. Тут досліджували можливості бойового застосування штамів сапу, туляремії, чуми та холери.
Невдовзі комуністичні керівник збагнули, що тримати неподалік від своїх резиденцій такий заклад небезпечно, тому в другій половині 30-х років перевели його в Суздаль, а трохи згодом – на острів Городомля на Селігері.

Червоноармійці в протигазах

Фішман працював із завзяттям та розмахом – СССР стрімко нарощував обсяги біологічної та хімічної зброї. Попри це, 5 червня 1937 року, за начальником ВОХИМУ РККА прийшли колеги чекісти, аби ознайомити колегу з іншими аспектами діяльності ЧК-НКВД.
Фішман засудили за обвинуваченням участі в есерівській підпільній організації. Він продовжив працю в шаражках ОГПУ в якості в’язня.

  Кінець кар’єри чекіста-карателя зовсім не означав занепаду виробництва бактеріологічної зброї в цілому.

«Когда нас в бой пошлет товарищ Сталин»

  22 лютого 1938 року нарком оборони СССР Клим Ворошилов, оголосив про готовність Совдепу до ведення наступальної біологічної війни. Створювалася низка біофабрик, які виготовляли різні вакцини, сироватки та біологічну зброю.
Одна з переваг використання біологічної зброї – неможливість чітко визначити, чи її застосовували. Без документального підтвердження сказати напевне, чи використовував СССР бактеріологічну зброю в Другій світовій війні неможливо.

Карта підприємств, що займалися розробкою та виробництвом біологічної зброї в СССР

У публічному доступі не існує жодних документів, які підтверджували б подібні факти. Це не означає, що Совдеп не застосовував біологічну зброю проти ворожих військ. Справа в тім, що в СССР та РФ настільки пишаються перемогами «дедов в Великой Отечественной войне», що засекретили переважну більшість документів, які стосуються її перебігу.
Секретність дозволяє знищувати всі носії інформації, які суперечать офіційним казкам жанру «дєдиваєвали-можемпавтаріть». Секретар ЦК КПСС, член Політбюро ЦК КПСС Олександр Яковлєв засвідчив, що документи пов’язані з Другою світовою війною Кремль знищував тонами. Не виключено, що процес триває досі, оскільки влада РФ подовжила гриф «цілком таємно», для такого типу документів, до 2044 року.

Данні про спалахи епідемій в арміях ІІІ Рейху можуть свідчити про використання проти неї біологічної зброї з боку СССР.
Восени 1942 року в німецьких військах розташованих поблизу Сталінграда поширилася туляремія. У книзі спогадів «Крылья победы» командуючий 16-ю повітряною армією СССР Сергій Руденко згадує про несподіване нашестя гризунів (носіїв збудника туляремії) та масове захворювання серед підлеглих.
Проблему в московсько-більшовицьких військах швидко розв’язали за допомогою масової вакцинації проти туляремії. У німецьких військах хвороба викликала епідемію.

Приготування до Третьої світової війни

Комунізм як економічна система не життєздатний – цей факт доведений на теоретичному рівні багатьма вченими. Особливо переконливі докази навели науковці Австрійської економічної школи.
Комуністичні лідери, через низький рівень освіти та інтелекту їх праці не читали, але на підсвідомому рівні розуміли – держава яка тримається на грабунку поневоленого населення, з подальшим централізованим перерозподілом продуктів, в оточені країн вільного ринку, приречена на занепад.
Соціалістичний лад мав шанс на подальше існування лише за умов поширення на весь світ. Це розуміли ще Маркс з Енгельсом, які недаремно вважали, що комунізм можливий лише в разі перемоги світової революції, яка перетворила б усю планету на велетенський концтабір.
Це розуміла і ленінсько-сталінська кліка. Перша невдала спроба відбулася ще за життя Леніна, і завершилася приголомшливою поразкою в Польщі більшовицької армії на чолі з Тухачевським.
Сталін розпочав ретельну підготовку до нової війни, але ця спроба лишилася невдалою. СССР хоча і переміг у Другій світовій війні, та досягти панування над світом не вдалося. Багато цікавих подробиць цих планів можна знайти в творах Віктора Суворова.
Менш відомі факти приготування Сталіна після 1945 року до нової війни за світове панування. Одним з перших досліджувати цю тему почав сучасний московський історик Олександр Гогун. Через розвідки на тему Другої світової війни учений потрапив у немилість путінського режиму.
Серед приготувань СССР – подальше розгортання досліджень і виробництва біологічної зброї. Відповідні інститути діяли в Кирові, Загорську, на острові Возроджєнія, Свердловську.

  Найбільшої слави зажила військова частина 47051, чи як вона ще називалася: військове містечко Свердловськ-19. Там розташовувався завод, найбільш таємні підрозділи якого знаходилися під землею.

Карантин через сибірську виразку

Установа уславилася аварією, яка стала причиною загибелі цивільного населення. У квітні 1979 року через пошкодження фільтрів у системі вентиляції стався викид штамів сибірської виразки, що спричинило людські жертви.
Комуністичні ЗМІ нічого не повідомили про катастрофу, через найвищий рівень таємності всього пов’язаного з біологічною зброєю.
Справа в тім, що в 1969 році США виступили з ініціативою знищення біологічної зброї, і ліквідували всі наявні арсенали. 1972 року 22 країни, серед них і СССР, підписали конвенцію, із зобов’язанням не розробляти, не створювати, не накопичувати будь-яку біологічну й токсичну зброю.
Для всього світу вже давно стало банальним фактом: угоди з Росією не варті навіть паперу на якому написані. Наступного року СССР створив науково-виробниче об’єднання «Біопрепарат», яке офіційно займалося виробництвом лікарських препаратів. Це НВО, та ще близько сорока наукових закладів та виробництв, входили до структури «Главмикробиопром», підзвітного Совєту міністрів СССР.
Заклади продовжували розробку та виготовлення біологічної зброї. Уся їх діяльність повністю втаємничували. СССР продовжував виробляти і накопичувати біологічну зброю, в той час як країни вільного світу реально відмовилися від неї.
Такий стан речей тривав до 1989 року, допоки на Захід не перейшов Володимир Пасічник – мікробіолог, який очолював Науково-дослідний інститут Особливо чистих препаратів – підструктуру «Біопрепарату».

Володимир Пасічник – директор НДІ Особливо чистих препаратів Мікробіопрому

В 1974 році Пасічник отримав від генерала Всеволода Огаркова запрошення організувати в Ленінграді наукову лабораторію, з гарним фінансовим та матеріально-технічним забезпеченням. Пасічник прийняв пропозицію, розраховуючи розробити там ефективні ліки проти раку.
Дійсність виявилася іншою. Лабораторія згодом перетворилася на НДІ, який займався розробкою смертельної зброї. Для Володимира Пасічника, що прагнув лікувати, а не вбивати людей, це стало справжньою трагедією.

Будівництво корпусу НДІ Особливо чистих препаратів. Ленінград, вул. Пудожская, 7.

Високий рівень таємності та загроза фізичної розправи не дозволяли покинути злочинну роботу, а совість не дозволяла на ній залишатися. Пасічник вирішив утекти з СССР за першої нагоди.
Він, як і переважна більшість населення СССР, не мав жодної змоги виїхати за кордон. Аж у часи горбачовської «перестройки» йому дозволили службове відрядження у Францію. На момент втечі, у 1989 році, Володимир Пасічник мав чин генерал-майора, керував двома заводами та трьома науковими лабораторіями.
У Франції Пасічник звернувся до посольства Великобританії з проханням надати політичний притулок. Його переправили до Лондону, де він дав свідчення про програму СССР по створенню біологічної зброї масового ураження.
21 листопада 2001 року Володимир Пасічник помер наглою смертю у власній оселі, у віці 64 років. Офіційна причина смерті – інсульт, але син небіжчика вважає, що батька вбили «за зраду СССР» московські спецслужби. У світлі подібних замахів на Скрипаля і Литвиненка ця версія виглядає цілком вірогідною.
Микита Пасічник згадує розповіді батька, як у часи Андропова, всі вченні, що працювали в структурі «Біопрепарату», отримали завдання створити потужну, стійку до зовнішніх агресивних впливів біологічну зброю, здатну гарантовано знищити населення таких міст як Париж, Нью-Йорк чи Лондон.

Канатжан Алібеков (Кен Алібек)

У 1992 році більшість свідчень Пасічника підтвердив колишній перший заступник начальника Головного управління «Біопрепарат» Канатжан Алібеков. Він заявив, що попри всі обіцянки, спадкоємиця СССР – РФ продовжує таємно розробляти біологічну зброю. Також він надав багато інформації про діяльність «Біопрепарату» у 80-ті роки минулого століття.

Біологічна зброя на РФ

Чи виробляє біологічну зброю сучасна Росія? Непряму відповідь на це питання містить офіційно затверджена військова доктрина РФ.
Вона припускає обмежене використання на тактичному та оперативному рівнях ядерної, хімічної та біологічної зброї, з метою потужного психологічного впливу, пригнічення здатності волі до опору чи виснаження ресурсів супротивника.

Біологічна зброя. Плакат СССР

На відміну від ядерної та хімічної зброї, застосування біологічної важко розпізнати. Ще один плюс використання: якщо не супроводжувати біологічну атаку подальшим наступом збройних сил, можна завдати значну шкоду супротивнику й уникнути шкідливих наслідків для власного війська.
Крім того сучасні технології дозволяють використовувати не тільки бактерії, гриби чи віруси, а і їх токсини. Застосування токсинів дає потрібний ефект, з чіткою локалізацією території. Подібні технології розроблялися в СССР, і можуть використовуватися його спадкоємицею – РФ.
Факти використання біологічної та токсичної зброї важко довести, що робить їх особливо привабливим для Кремля в умовах гібридної війни.

Держави, які можуть постати на уламках РФ

Московщина надалі становить загрозу для світу. На заваді агресивним планам Кремля має стати розпад останньої імперії та утворення на її уламках незалежних держав народів, поневолених колись Москвою.

https://garmatny.blogspot.com/2021/01/blog-post_30.html?spref=tw