Кінцевою метою війни для України є розпад росії як країни. Наша мета не смерть пітуна, не переформатування владної вертикалі в рф, а саме її зникнення. Бо лише це є гарантію від повторення масштабного вторгнення.
І навіть знищення росії не буде гарантією від поновлення бойових дій, хоч і у меншому обсязі. Тобто ми можемо навіть після досягнення кінцевої мети воювати з залишками росії.
Ніякий мир чи закінчення активної фази війни не є остаточними, якщо не досягнута кінцева мета. Росія може піти на масштабну мобілізацію. Зараз ця мобілізація є небезпечною для самого пітуна, бо в період трансформації роздати мільйону росіян зброю не найкраща ідея, і кремль це розуміє. Але після закінчення трансформації та створення нової нормальності та стабілізації внутрішньої ситуації в росії – мобілізація в росії все одно можлива. Більше того, вона є необхідною, бо Кремлю кудись буде потрібно утилізувати людей, які втратили роботу.
Метою росії зараз, скоріше за все, є досягнення обмеженого миру, який для них буде фіксацією результатів. Формат цієї фіксації залежить від того, яке буде положення у зоні ООС. Якщо мислити раціонально, то всі резерви, які в них зараз є, будуть кинуті на те, щоби фіксувати ситуацію в найкращих для себе умовах та примусити нас до якихось поступок. Чи буде російське планування раціональним, сказати складно.
У межах раціонального планування кремль повинен фіксувати ситуацію. Але в них було не дуже багато раціо у минулому, тому може бути навіть ескалація. Наприклад, використання тактичної ядерної зброї. Або ескалація агресії до Європи в тому чи іншому вигляді, щоб примусити Європу до розколу, створенням загрози вже для ЄС. І ми вже бачили такі дії, наприклад, в намаганні перевести розрахунки за російські енергоносії у рублі. Ця спроба провалилася, тому вони можуть підвищити ставки. Все одно не вийде, але це не означає що вони не спробують.
Основне завдання США залишити рівень глобальної війни у межах КОНВЕНЦІЙНОЇ зброї. Саме тому обраний механізм ленд-лізу – механізм, який був створений до появи ядерної зброї. Навіть Китай не має ілюзій, що у межах конвенційної війни США нанесуть ураження Китаю. Зараз Китай НЕ МАЄ ніяких планів, які у межах конвенційної війни дозволяють знищити авіанесучу групу США. Всі плани, які є, передбачають використання ядерної зброї, саме тому Китай дуже зацікавленій у розробці ядерної зброї, яка здатна маневрувати на кінцевому етапі траєкторії.
Висновки.
Війна в глобальному сенсі в тому чи іншому вигляді буде довгою, бо не існує можливості нанести росії тотальне ураження без повномасштабної ядерної війни. На яку ніхто, окрім пітуна, перший не піде.
Механізм ленд-лізу не є швидким. І створюється він, скоріше за все, не тільки для нас.
Все, що було зроблено під час Другої світової, забуте. Померли навіть ті люди, які все організовували. Та і світ змінився. Всі умови змінилися. Все будуть створювати наново.
Тобто ОДНОГОЛОСНЕ голосування у Сенаті за ленд-ліз не означає, що вже завтра наші проблеми будуть вирішені. Це лише маркер того, що США у біпартійному режимі готові до великої війни, формат якої ще не дуже зрозумілий. Створюється механізм для цієї війни. Реципієнтами цього механізму будемо ми, безумовно. Але, можливо, ще країни Балтії, Польща, можливо, Тайвань. Можливо, навіть В’єтнам. Можливо, навіть Сибірська Народна Республіка або Незалежна Якутія. Ціллю буде не тільки Росія. Бо Китаю також потрібна для ВНУТРІШНЬОГО застосування «малєнькая побєдоносная война». Бо ніхто насправді не знає, який спротив у Китаї викликає бажання клана Сі зробити з Сі нового Мао. Можливо, цей спротив всередині буде достатнім для того, аби Китай переформатувався з режиму повзучої експансії завдяки соціально-економічним важелям до мобілізаційного режиму. «Один шлях» може трансформуватися у «один фюрер». Просто тому, що Китаю може не вистачити ресурсу для експансії на 50 чи 100 років в умовах нової реальності, які створив пітун.
США не з тих країн, які полюбляють створювати нові системи, якщо старі працюють. Або можуть запрацювати. Тому всі розповіді, що НАТО чи ООН не потрібні, не дуже зрозумілі у Вашингтоні. Гарантії безпеки від США можуть йти тільки у форматі відомих систем. НАТО для них – зрозуміла система. Навіть, як виявилося, ленд-ліз зрозумілий. І ще багато є механізмів з тих часів типу плану Маршала, які будуть відтворені.
В межах систем США намагаються створити якнайбільше точок опору. Основна зараз – це ми. За будь-яких умов, у довготривалій перспективі, ми повинні мати змогу захистити себе самостійно за будь-яких умов. Тому ленд-ліз. Відпрацюють на нас, далі всюди, де потрібно. Крок за кроком.
Як завжди ми повинні протриматися на один день довше за ворога. І за активної фази. І під час будь-якого формату «миру», який насправді буде війною, під час якого ми будемо, МОЖЛИВО, нести менше втрат. А можливо, й ні.
Це буде складно. Прям дуже складно.
Можливо, я бажав якоїсь іншої влади для реалізації цього глобального плану. Але ця війна пройде з тією владою, яку ми маємо зараз. Бо США не дуже бажають створювати нові системи, якщо старі працюють. Або можуть запрацювати.
Якось так.
Знову ж таки, не претендую на глобальне розуміння ситуації і пишу вам як простий піхот.
З вами був Антон Швець, Демократична Сокира.
Допомогти нашій війни ви можете за посиланням.
Автори
