Про це свідчать дані, оприлюднені в єдиному державному реєстрі судових рішень.
Якщо версія правоохоронців підтвердиться, то це може бути найгучнішою шпигунською справою останнього часу у сфері технологій, адже Росія могла отримати доступ до найновітніших українських військових розробок провідного підприємства країни.
Підозрювана, яку, за даними ВВС News Україна (це підтвердили у суді та адвокат обвинуваченої), звати Перькова Резеда Індусовна, є інженером державного конструкторського бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля в Дніпрі.
Її затримали правоохоронці в Дніпрі 7 вересня, суд арештував її на 2 місяці.
Підозрювана не визнає своєї провини, про це ВВС News Україна розповів її адвокат. Він вже подав апеляційну скаргу.
Хто така Перькова
Резеда Перькова народилась в Казані (Татарстан, Російська Федерація) 31 серпня 1960 року. До заміжжя мала прізвище Мінгазова.
На КБ «Південне» вона працює інженером 1-ої категорії відділу 102 (відділ проєктування літальних апаратів) і має допуск до державної таємниці за формою 2 (для роботи із секретною інформацією, що має ступені секретності «Цілком таємно» та «Таємно»).
Слідство стверджує, що підозрювана ввечері 2 червня отримала повідомлення на свій месенджер Viber від співробітника ФСБ Росії Зикова Є. В.
Вочевидь, мова йде про співробітника 9-го управління департаменту оперативної інформації 5-ї служби ФСБ Євгенія Володимировича Зикова. Його профайл як «воєнного злочинця» розміщений на сайті НАЗК в переліку тих, щодо кого необхідно запровадити санкції.
Зиков, за даними слідства, прямо попросив Перькову про співпрацю.
«Політична та економічна незалежність зруйнована, Україна поневолена та керується з-за кордону. Усвідомте реальне становище країни. Допоможіть Росії. Це єдиний спосіб захистити український народ, який потребує повернення до своїх історичних джерел союзу з Росією», — наводиться в судовому рішенні текст повідомлення від росіянина.
Надалі спілкування між Перьковою і Зиковим відбувалось в месенджері телеграм.
«Я підготую, систематизую та подумаю. Стрьомно. СБУ не сплять», — нерішуче погодилась на співпрацю підозрювана.
Проте, вже на наступний день — 3 червня — вона, як каже слідство, надіслала першу інформацію своєму куратору з ФСБ.
У матеріалах справи йдеться, що співробітниця стратегічного підприємства допомагала корегувати ракетні удари по заводу «Південмаш», вказувала, де розміщуються українські військові, а також достатньо регулярно надсилала російському куратору дані про новітні розробки, над якими працює КБ «Південне».
В одній з переписок вона вказує, що створенням нового українського ракетного комплексу займається «дуже близька» її людина.
Керівником групи проєктного відділу КБ «Південне» є Валерій Перьков. Він може бути чоловіком Резеди Перькової. Вони вчились в одному і тому самому навчальному закладі — Балтійському державному технічному університеті «Военмех» ім. Д.Ф. Устинова (Санкт-Петербург) — і закінчили його в одному році (1988).
Там вони отримали спеціальність на кафедрі «Високоенергетичних пристроїв автоматичних систем».
В російській соцмережі «Вконтакте», де вони обоє зареєстровані, вказано, що в обох них є сини Тимур (повідомляється, що з 2012 до 2019 року працював в КБ «Південне») і Євгеній (працює інженером в КБ «Південне»).
Ще в 2021 році Валерій Перьков в українських ЗМІ представляв новітню розробку КБ «Південне» — зенітно-ракетний комплекс «Кільчень».
Нині його дружину підозрюють в тому, що вона «злила» росіянам інформацію про цю розробку.
Підозрювана не визнає свою провину — ідеться в рішенні суду. Її адвокат Сергій Потьомкін відмовився розповісти ВВС News Україна більше подробиць про позицію сторони захисту.
«На жаль, я не можу нічого коментувати, ви ж розумієте, що це за справа…», — сказав він і додав, що подав апеляцію на арешт підзахисної та очікує на її розгляд.
Що таке «Кільчень»?
Зараз ЗСУ використовують переважно радянські зенітно-ракетні комплекси, такі як «С-300» і «Бук».
Про розробку вітчизняного ЗРК «Кільчень» активно почали говорити минулого року. В квітні 2021 року КБ «Південне» повідомило, що готове почати роботу над створення «інноваційної зенітної ракетної системи» «Кільчень» з можливістю враження цілей на відстані 280 км.
До складу комплексу мали б входить до 6 ЗРК, які здатні вражати зокрема і балістичні цілі.
Ідеї щодо розробки «Кільчені» з’явились ще в 2018-19 рокам, але не виділили фінансування.
Створити перший зразок цієї зброї планували до 2024 року. «Першою чергою ми плануємо за три роки розробити зенітно-ракетний комплекс у комплектації, мінімально необхідній для ведення бойової роботи», — казав в коментарі ЗМІ у листопаді 2021 року конструктор Валерій Перьков.
За його словами, ця розробка не має аналогів у світі. На створення та випробування суперсучасної системи пішло 5 років та понад 7 млрд гривень. Один комплекс «Кільчені» коштує близько 150 мільйонів доларів США, що значно дешевше всесвітньо відомого американського ЗРК «Patriot».
При цьому «Кільчень» вдвічі потужніша і на порядок краща за здатністю визначати цілі, запевняв Перьков.
В кінці минулого року керівництво КБ «Південного» прогнозувало, що рішення про початок виготовлення ЗРК має бути ухвалено українською владою «через кілька місяців». Але публічно міністерство оборони України так і не повідомляло, що почало фінансувати виробництво «Кільчені».
Однак, в серпні 2022 року Резеда Перькова, за даними СБУ, скопіювала і переслала в ФСБ 30 фотознімків презентаційних матеріалів про цю зенітно-ракетну систему.
Крім того, вона повідомила, що отримала технічні вимоги до «Кільчені». Начебто конструкторам поставили завдання зробити так, щоб ЗРК працювало по цілях, що низько летять (від 5 метрів).
Крім інформації про ЗРК, підозрювана також нібито передала ФСБ дані про розміщення цехів, де ремонтують ракетні комплекси «Точка-У». Крім того, у справі йдеться, що Перькова надсилала інформацію про новітні українські розробки. Зокрема, за її даними, в Україні почався проєкт перероблення авіаційних радянських ракет Р-27 для наземних установок.
«Людина, на яку навішують цю роботу, вважає справу провальною. Але начальство наполягає. Фінансуватиме Благодійний фонд «Повернися живим», — зазначила вона в переписці із Зиковим, яка йде у матеріалах справи.
Відомо, що ракетний двигун для проєкту «Грім-2» (експортний варіант «Сапсана») пройшов заводські випробування
Повернення «Сапсана»?
Але найбільше російські спецслужби зацікавив майже легендарний український «Сапсан».
Він задумувався майже 15 років тому як єдиний в Україні новітній оперативно-тактичний ракетний комплекс (ОТРК) дальньої дії.
«Сапсан» мав стати потужною відповіддю російському «Іскандеру».
Він мав в собі поєднати властивості систем залпового вогню, тактичних та оперативно-тактичних комплексів, а заявлена дальність складала б до 500 км
Роботи з його створення почалися за президенства Віктора Ющенка в 2005 році. Завершити цей проєкт планувалось в 2012 році, але він раптово був зупинений за президентства Віктора Януковича в 2013-му.
Про повне згортання проєкту «Сапсан» повідомив тодішній міністр оборони Павло Лебедев в червні 2013 року. Зараз він у розшуку і, за попередніми даними, переховується в анексованому Росією Криму.
Про поновлення «Сапсану» так і не було оголошено. Хоча чиновники доволі часто згадували про гостру потребу для України мати свій далекобійний ракетний комплекс.
«Наші конструктори відпрацьовують оперативно-тактичну ракету, яка за своїми показниками перевищує той проєкт, який свого часу отримав назву «Сапсан». Ми створюємо виробництво повного циклу, починаючи від ракетного палива і закінчуючи бойовою частиною ракети, яка буде відповідати кращим стандартам з оперативно тактичних ракет, які є у світі», — казав в грудні 2015 року секретар РНБО Олександр Турчинов.
В 2016 році ЗМІ повідомили, що начебто Україна виготовляє ракетний комплекс «Грім-2» (далекобійність до 280 км) на базі «Сапсану», але не для себе, а на замовлення Саудівської Аравії.
В лютому 2021 року міністр оборони Андрій Таран заявив, що «Сапсан» готовий на 80% і «необхідно зробити останній крок» та доробити перший зразок цієї новітньої зброї.
Однак тема наявності в ЗСУ «таємного «ракетного комплексу сплила вже під час повномасштабної російсько-української війни. На російській авіабазі в Новофедорівці біля Сак в Криму вдень 9 серпня пролунали вибухи. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у своїй статті на сайті «Укрінформу» визнав, що це були «ракетні атаки».
Але Україна офіційно не має ракетних комплексів такої дальності (близько 200 км), а США і західні партери поки що відмовлялись задовольняти запит Києва на поставку далекобійних ракет ATACMS.
В ЗМІ почали поширюватись здогадки, що Україна могла в таємному режимі доробити «Сапсан» (або ж «Грім-2») і вдарити ним по Криму.
В переписці зі співробітником ФСБ РФ інженер Перькова з КБ «Південне» підтверджує інформацію, що проєкт «Сапсан» відновився.
«Відновлено роботи на тему Сапсан (аналог Іскандера) (земля-земля), зупинені кілька років тому. Зараз женуть і вимагають льотні випробування навіть раніше від наземних», — повідомлення такого змісту відправила Парькова російському спецслужбовцю 7 червня.
Він напряму запитав інженера КБ «Південне», чи могли українці завдати удару по Новофедорівці саме «Сапсаном» чи «Громом»:
- — «Обстріл нашого військового аеродрому позавчора у Новофедорівці. Це були ваші: Сапсан чи Грім? Можливо, дослідні зразки, на якій там усі стадії готовності, проясніть, будь ласка«.
- «Доброго ранку! «Сапсан» дорівнює «Грім». До прильоту по Павлограду (обстріл Павлограду був 2 липня, — Ред.) був на стадії готовності та виходу виробу. Після прильоту виготовлення зупинилося, але не скасувалося«, — відповіла Перькова.
Вона також пояснила, що є два типи ракет для «Сапсана»: калібром 900 мм і дальністю 500 км та калібром 600 мм з дальністю 280 км.
Щодо безпосередньо вибухів в Новофедорівці, то, за словами Перькової, «київські генерали про це нічого не знають».
https://www.bbc.com/
