Волонтер, людина яка має активну громадянську позицію, з 2016 року допомагає українським військовим в зоні АТО та ООС, за самовідданість та незламну силу волі був нагороджений медаллю “Незламним” російсько-українська війна.
Тимофію, розкажіть коли Ви почали активно займатись волонтерською діяльністю та з чого розпочалась Ваша співпраця з військовими?
- З 2016 року я займаюсь дронами. Ще з того часу моя робота часто перетиналась з військовими які брали участь в бойових діях на Сході в зоні АТО, а потім ООС. Тоді я і познайомився з багатьма військовими, до речі з полком Азов також. Деякий час вони замовляли квадрокоптери та інше обладнання, я їм намагався максимально сприяти та допомагати. Не мало бувало випадків коли до мене звертались військові з замовленнями і я, по можливості, безплатно або по собівартості віддавав обладнання. Пізніше я розвивав напрямок дронів Autel та напрямок fpv – коли пілот керує моделлю, спостерігаючи зображення, яке передається у відеоокуляри. Саме такі дрони я і постачав військовим.
Чи готувались Ви до війни? Що взагалі думали з приводу інформації про можливе вторгнення росії на територію України?
- У вересні 2021 року почала з’являтись інформація в ЗМІ про ускладнення ситуації біля кордону і я почав багато надавати цьому значення та аналізував ситуацію. З часом після розмов з військовими експертами, зокрема й іноземними, я почав розуміти що все йде до війни. Прогнози більшості були дуже невтішні, говорили що шансів в України не багато протистояти такій “величній” армії. Багато знайомих та друзів не вірили, що наші сусіди можуть піти війною, але були й ті хто виїхав за кордон. 23-го лютого перед сном я читав новини й розумів, що прокинусь вже в війну.
Де застала Вас війна? Які були перші Ваші дії? Що відчували?
- Я був вдома в Києві. Приблизно о 5 ранку пролунали вибухи, я одразу почав переглядати новини і соцмережі. Перший час не було ніякої інформації, тільки відео та повідомлення про декілька вибухів без уточнення. Потім я побачив сторіс одного з політиків “почалась війна”. Я не був шокований, але все одно ніяк не міг цього сприйняти. Перш за все я почав збирати речі, взяв свої особисті дрони та поїхав забрав найважливіше обладнання і дрони на складі. Пізніше свої дрони та обладнання зі складу я передав полку Азов.
- Я дуже жалкував що багато обладнання яке замовили військові не встигло приїхати з закордону до початку війни. О 8 ранку я зателефонував менеджеру логістичної компанії й попросив уточнити де саме обладнання і чи можна було знайти мені способи його перевезти самостійно. Мені відповіли що зовсім нічого не зрозуміло, треба почекати щоб це питання з’ясували. Я почав чекати спостерігавши за подіями які відбувались. Через деякий час побачив відео вертольотів в Бучі, спочатку я в це просто не повірив і зателефонував другу запитати що там відбувається. Він сказав що бачить їх у вікні та почав рахувати 21,22,23. Зазначив, що на жаль вони всі не наші, але з’явився один винищувач і він здається наш. Це все дуже не втішало. Я не пропускав жодної новини й здавалось що день йшов як тиждень. Іноді приходили думки “можливо це і кінець”, особливо коли ЗМІ доносили інформацію не зрозуміло і писали “в Київ увійшли диверсійні сили ворога”. А американські новини заявляли, що Київ буде взято протягом 96 годин.
- Вночі побачив інформацію про захоплення аеродрому Васильків, тоді його поїхав відбивати полк Азов. Саме ті військові з якими я найбільше співпрацював, я був впевнений що бій буде на їх користь.
Що Вас мотивувало на той момент найбільше? Які були Ваші подальші дії?
- Я вирішив виїхати з Києва, дороги були сильно завантажені, їхав я 2 доби. Вже в дорозі я побачив повідомлення що аеродром Васильків звільнено, і одразу відеозвернення Володимира Зеленського, де він сказав “значить так я тут, ніяку зброю ми не складаємо, будемо захищати нашу державу”. Після цих слів я зрозумів що ми обов’язково переможемо в цій війні і мені треба максимально налаштуватись на допомозі нашим військовим.
- Декілька днів я намагався зв’язатись з менеджером та його директором з логістичної компанії, але все було марно. Всі телефони були вимкнені, а це була одна із найбільших логістичних компаній в країні. Я почав активно шукати інформацію про найвище керівництво. Через деякий час я знайшов особистий номер телефона генерального директора, подзвонив йому, розповів ситуацію. Я попросив, щоб дали інформацію де саме знаходяться дрони в Європі, щоб я продумав варіанти як їх забрати та передати військовим. Директор попросив трохи часу, щоб знайти який саме це контейнер і дістати їх звідти. За кілька днів я вже знав де вони й одразу поїхав за ними. Трохи зусиль і дрони вже були відправлені в Київ.
- Потім я почав для військових купувати дрони Autel, вирішив саме їх, тому що вони менше піддаються глушилкам які використовують на передовій. До речі дрон цього виробника вперше опинився в Україні у 2020 році, я його одразу забрав та поїхав знімати відео огляд, щоб розвивати цей напрямок. Відзняли матеріалу близько 50 гб, проїхав в той день 800 км. Ми тоді створили один із перших відеооглядів про цей дрон у світі. Дрони над якими я працював мали попит серед військових, а від іншого виробника почали відмовлятись через можливість ворогу їх відслідкувати через що прилітали ракети.
- Пам’ятаю як одного дня я взяв в руки телефон і побачив як полк Азов розбивав танки окупантів під Броварами. Це були саме ті військові яким я допомагав з обладнанням, їх відео показали по всьому світу, це дало мені велику мотивацію. Я розумів що в мене немає жодного права припиняти допомагати, чи опускати руки. Я бачив що відбувається в Ірпені, Бучі, в Маріуполі та на Азовсталі, де також були військові з якими я працював, мені це все не давало спокою через що я 24/7 працював на допомогу.
- За цей час ми разом з іншими волонтерами, іноземцями та просто небайдужими людьми, які допомагали фінансово, передали приблизно 500 квадрокоптерів. Тільки мені на своєму авто довелось проїхати біля 40 тисяч кілометрів. Я познайомився з великою кількістю військових з різних підрозділів, з багатьма високопосадовцями країни.
- Наші дрони використовувались для розвідки, коректування артилерії та скидання вибухівок. Fpv дрони – для перевірки важкодоступних місць та приміщень в найгарячіших точках. Іноді дрони могли й не прожити більше 3-х днів, окупантам вдавалось їх збивати навіть на висоті 300 метрів. Тому наші військові дуже сильно раділи та дякували за постачання нових дронів, адже в деяких випадках вони рятували їм життя.
Коли Ви дізнались що нагороджені медаллю “Незламним” російсько-українська війна?
Це було зовсім неочікувано для мене, але дуже приємно, що мою працю побачили. Нагородив мене Олександр Сопов прямо в залі, коли я цього навіть не чекав. Це мотивує ще більше працювати й викладатись на повну. Дякую всім хто допомагав мені, донатив на техніку, а найбільше дякую нашим військовим, які щодня захищають наш спокій. Слава Україні, Героям слава!
