Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW).
«Нерішучість Путіна під час війни демонструє його бажання уникати ризикованих рішень, які могли б загрожувати його правлінню чи міжнародній ескалації — попри те, що його максималістська та нереалістична мета, повне завоювання України, ймовірно, вимагає подальшого ризику, щоб мати надію на успіх», — пише Інститут.
Рішення президента Росії щодо України після невдалого вторгнення 24 лютого 2022 року вказують на ймовірний розрив між його максималістськими цілями та готовністю приймати потенційно ризиковані рішення, необхідні для їх досягнення.
При цьому Путін, ймовірно, виходив з хибного припущення, що російські війська зможуть змусити Київ капітулювати без значних військових жертв, а тому розглядав російське вторгнення як прийнятний ризик, кажуть аналітики.
Російські спецслужби чекали на крах українських Збройних Сил, а кремлівські пропагандисти заздалегідь опублікували заздалегідь написану статтю, яка вихваляє «перемогу» Росії 26 лютого 2022 року, розповідають експерти.
Ряд економічних кроків уряду РФ свідчать про те, що російський диктатор та його команда помилково вважали, що Захід не піде на серйозні витрати через його вторгнення.
У звіті йдеться, що провал наступу на Київ змусив Путіна зіткнутися із складними рішеннями. Однак диктатор, як і раніше, не бажає віддавати накази про складні зміни в російській армії і суспільстві, які необхідні, щоб змінити хід війни.
ISW наводить ряд прикладів, які демонструють небажання Путіна ухвалювати ризиковані рішення:
- Путін неохоче віддавав наказ про повну мобілізацію після важких боїв за Сєверодонецьк і Лисичанськ в червні-липні 2022 року та кількох невдалих наступальних операцій, які виснажили значну частину російської армії
- Путін проігнорував неодноразові заклики російських націоналістів у травні 2022 року мобілізувати резервістів, оголосити війну Україні, запровадити воєнний стан у Росії та модернізувати систему призову до армії
- Президент РФ не робив багато публічних виступів, пов’язаних з військовими діями, з початку війни до середини грудня
- Путін почав приймати непопулярні всередині країни рішення, такі як оголошення часткової мобілізації чи розширення воєнного стану, лише після того, як через жахливу ситуацію на фронті після успіхів ЗСУ стало очевидно, що Кремлю потрібна додаткова бойова сила
- Російський президент міг би оголосити масштабнішу мобілізацію, ніж у 300 тис. військовослужбовців, але, ймовірно, побоювався, що і без того непопулярна перспектива мобілізації ще більше зашкодить його популярності в російському суспільстві
- Путін також офіційно не оголосив воєнний стан у межах Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей, а замість цього доручив цим регіонам розробити правову базу, необхідну для підтримки російської мобілізації
- Президент РФ, очевидно, не поспішає оголошувати другу хвилю мобілізації та, ймовірно, знову схиляється до проведення «тихої мобілізації» через занепокоєння з приводу непопулярності першої хвилі мобілізації
- Путін проводить опитування, щоби оцінити сприйняття росіянами мобілізації, але ще не вирішив, коли розпочати подальшу мобілізацію
- Російський президент покладається на «цапів-відбувайлів», які публічно беруть на себе провину за військові невдачі та непопулярну політику Кремля. Зокрема, виведення військ з Херсона і правобережжя Херсонської області російські пропагандисти переклали на колишнього командувача збройних сил РФ в Україні генерала армії Сергія Суровікіна
«Небажання Путіна брати на себе ризики, які безпосередньо пов’язані з розв’язаною ним війною, вказує на те, що він, як і раніше, навряд чи піде на ядерну ескалацію або війну з НАТО. Путін, очевидно, цінує свій внутрішній статус-кво та прагне уникати ризикованої і суперечливої політики для підтримки своїх власних військових цілей», – додають аналітики.
