У Японії у віці 88 років помер відомий письменник-гуманіст, лауреат Нобелівської премії з літератури Кендзабуро Ое.
Ое — загальновизнаний класик японської та світової літератури. Свій стиль він називав «гротескним реалізмом».
Нобелівську премію з літератури він отримав у 1994 році — не за конкретний роман, а за унікальний письменницький стиль.
«Він з поетичною силою створив уявний світ, в якому реальність і міф, об’єднуючись, представляють тривожну картину сьогоднішніх людських негараздів», — йшлося у заяві Нобелівського комітету під час оголошення його лауреатом.
Після здобуття Нобелівської премії Кендзабуро Ое відмовився від Ордену Культури — японської премії в галузі культури, яка вручається Імператором. Письменник заявив, що визнає лише демократію.
Серед найвідоміших романів та есе Кендзабуро Ое: «Особистий досвід» (1964), «Футбол 1860» (1967), «Оголосили мене води до душі моєї» (1973), «Записки пінчраннера» (1976), «Ігри сучасників» ( 1979) та інші.
Особистий досвід
Ое народився 31 січня 1935 року на японському острові Сікоку. У квітні 1954 року Ое з другого разу вступив на філологічний факультет Токійського університету.
Він сам говорив, що в його житті було дві події, які найбільше вплинули на його формування як письменника та як особистості. Одне сталося у його дитинстві — бомбардування Хіросіми. Друге — у зрілому віці, коли у 1963 році у нього народився син з особливостями розвитку.
Роман «Особистий досвід», що вийшов через рік, присвячений усвідомленню нової реальності, в якій опинився письменник, та його відповідальності за хвору дитину. Тема взаємин із сином простежувалася пізніше у багатьох роботах Ое.
Письменник покладав на Японію відповідальність за Другу світову війну та атомні бомбардування Хіросіми та Нагасакі.
Після аварії на «Фукусімі» виступив проти можливого перезапуску ядерних реакторів у Токіо. Він активно виступав проти ядерної зброї і боровся за права людини. Письменник випустив серію есеїв «Хіросімські записки» і багато разів відвідував Хіросіму. Також він брав участь у Всесвітній конференції із заборони атомних бомб.
Пізніше він став одним із засновників антивоєнного об’єднання японських діячів культури під назвою «Стаття 9». Об’єднання виступало за недопущення перегляду дев’ятої статті конституції Японії, яка забороняє країні мати власну армію.
