Ітак — Катрусин кінозал розповідає сьогодні «що не треба дивитись» на вихідних.
Добрався я до цієї мури.
Сьогодні в нас «Золота пальмова Гілка ювілейного 75-го Каннського фестивалю!!!» — писали світові ЗМІ.
Ітак…Це «Трикутник смутку» ))
Загалом непоганий реисер з Швеції Рубен Естлунд якось передивився «Скромну чарівність буржуазії» Бунюєля, потім прочитав половину книги про сімулякри Жана Бодійяра, а затим ще згадав, що в дитинстві по телевізору показували «Шоу Монті-Пайтон».
Зліпивши все це до купи, Естлуд, марксист в минулому, зняв фільм про прошарок суспільства, до якого він в принципі сам й належить.
Абсолютно безідейне кіно, побудоване на ассоціативних гегах, вторинне в своїй основі.
Естлунд намагається створити в цьому муві таку собі «Драматичну комедію» ситуацій, підводячи під неї своє власне уявлення про справедливість та компетентність.
На виході ми отримуємо такий собі псевдо-інтеллектуальний «95-й Квартал».
Як я розумію, корабель та його пасажири, це европейська версія п’єси Леся Подерев’янського «П»здець».
І цей вагон, Еслунд з розгону запихує на Каннський фестиваль, виголошуючи свій маніфест «Як я вас всіх ненавиджу!» По факту сам режисер і є капітан цього кораблю, та дід в кацавєке залізничника, що відправляє свої героїв у Валгаллу. А точніше на фестиваль, додатково смачно харкнувши на жюрі.
Цей смачне саркастичне харковиння так сподобалось метрам сучасного кіно, що вони втулили Естлунду головний приз за цю «пустоту».
Але ні моралі, ні ідеї, ні чого взагалі путного ви не побачите за ширмою прикольчиків на кораблі та острові.
Гіпертрофовані та гіперболізовані ситуаціїї, що демонструє нам режисер у фільмі, ні до чого не ведуть, та нічим не закінчуються.
Бо сам режисер в цих гіпотетичних ситуаціях не бував і як з них виходити він не знає. Це все фальшиве, як й симулякр, про який він не дочитав.
Та його й не перемають ці питання.
«Ви всі ідіоти і дауни» — от і вся заява модного режисера з Швеціїї, який раніше зняв доволі непоганий фільм «Квадрат».
Якби був живий Бонюєль , то можливо він би зняв свій останній фільм саме про Рубена Естлунда. Ну, а так на що наш переможець Канн може від мене розраховувати, так це на роль у рімейку фільму «Королі жарту» в сцені з пожиранням «маститим режисером» макаронів, а саме грати макарони в цій сцені.
На жаль мистецтво вмирає в перехідні періоди. Треба ще трохи почекати.
Кіно отримує оцінку 6/10 за прикольчик про «хмурі бренди». Подивитись один раз і забути «навсігда».
Віталій Рождаєв
