Привіт від нашого Катрусиного кінозалу. Є пропозиція для дорослих — а саме фільм, який я колись чекав з нетерпінням подивитись, подивився, зрозумів, що фільм дуже сподобався. І більше не дивився ніколи.
Сьогодні в нас трешак Девіда Кроненберга «Історія жорстокості». В головних ролях чудові Віго Мортенсен, Марія Белло (пам’ятаю її по «Розплаті» Мела Гібсона), Ед Харріс, та Вільям Герт.
До-речі Герт ще мені запам’ятався по психоделічному фільму Кена Рассела «Altered States». Хто не дивився -рекомендую. Напишу про нього вище. Але зараз в нас робота нішевого класика, зроблена на основі жорсткого коміксу.
Кронеберг, це кіно суто 18++, якщо ви не бачили. Ця робота є певним поворотом в його дослідженнях, а саме — спроба соціалізації психологічного нуар-кіно.
Так — «Історія жорстокості» це правильний переклад. Це дослідження про зародження жорстокості з підсвідомості одної людини, та про перетікання її жорстокості до іншої.
Що є жорстокість? Вона природна? Надбана? Це соціальній феномен?
Девід Кроненберг намагаєтсья дати відповідь на це питання в своїй знаменитій манері.
Дві номінації на Оскар! Сам Мортенсен вважає цей фільм одним з найкращих, в яких він знявся.
Але — в Кронеберга з цього періоду з’явився новий продюсер, і.., фільм трошки порізали.
Повністю авторської версіїя не знайшов, та в дійсності продюсери пішли з Кронебергом на компроміс — забрали лише дві коротки уж вже занадто криваві сцени з фільму.
Це фільм про насилля, який складається з насилля. Про кайф від насилля, про садо-мазо стосунки, де постає пистання, чи є межа на якій це все можливо зупинити.
Як на мене — багаторічного дослідника творчості Девіда Кроненберга, «Історія жорстокості» є найбільш його логічним фільмом, з динамікою, сюжетом, підтекстом та потужним сенсовим змістом.
За сюжетом — головний герой, професійний вбивця та людина, яка вчилася допитувати, знущатися, вбивати. Але за програмою захисту свідків, він намагається будувати нове життя, з сім’єю, дітьми, щастям. Зненацька привиди минулого повертаються. Головний герой заглядає просто автоматично в свою підсвідомість, та дістає звідти найжахливішого монстра минулого. І демонструє його в першу чергу свої новій сім’ї.
Фільм вражає. Я його дивився лише один раз — це єдиний фільм Кроненберга, який я дивився один раз (якщо не рахувати його деяких ранніх канадських робіт)
Моя оцінка 10/10 за все — монтаж, сценарій, режисуру, гру акторів. Як сказав Мортенсен «це ідеальний нуар» — тут я підписуюсь під кожним словом.
Фільм НЕ рекомендується для підліткової аудиторії. Це не блокбастер і не бойовик. Це — классичний фільм Девіда Кроненберга.
Будьте обережні при перегляді.
Віталій Рождаєв
