Головнокомандувач попереджає, що така війна вигідна Росії, адже дає їй можливість відновити сили.
У такий ситуації ЗСУ потребують ключових військових можливостей і технологій. Найважливішою з них є повітряна міць. Контроль над небом необхідний для проведення широкомасштабних наземних операцій. Сюди входять як пілотовані літаки, так і дрони.
Залужний зауважив, що наразі Росія зберігає значну перевагу над Україною в небі, і це ускладнює просування українських військ вперед.
Другий пріоритет України: засоби радіоелектронної боротьби. «РЕБ є ключем до перемоги у війні з безпілотниками», — наголошує генерал.
За його словами, протягом останнього десятиліття Росія модернізувала свої сили РЕБ, створивши новий рід військ і розробивши 60 нових типів такої техніки. І РФ зараз сильніша в цьому плані за Україну.
Залужний каже, що хоча Україна і створила багато власних систем електронного захисту, але їй також потрібен ширший доступ до радіоелектронної розвідки від союзників.
Третє завдання — контрбатарейна боротьба, тобто знищення ворожої артилерії. У цій війні артилерія, ракетний і реактивний вогонь складають 60-80% усіх військових завдань. Коли Україна вперше отримала західну зброю минулого року, вона досить успішно виявляла та вражала російську артилерію. Але ефективність такої зброї різко знизилася через вдосконалення російських засобів РЕБ.
Контрбатарейний вогонь Росії теж покращився, додає Залужний. Це значною мірою пов’язано з використанням «блукаючих» боєприпасів «Ланцет», які працюють разом з розвідувальними безпілотниками, і збільшенням виробництва високоточних снарядів, які можуть бути наведені наземними корегувальниками.
За його словами, поки що Україні вдалося досягти паритету з Росією завдяки більш точним вогневим засобам, хоч і в меншій кількості. Але це не може тривати довго. «І нам потрібно, щоб наші партнери надсилали нам краще артилерійське розвідувальне обладнання, яке може визначати місцезнаходження російських гармат», — каже головнокомандувач.
Четверта потреба — мінно-вибухові технології. Західних поставок виявилося недостатньо з огляду на масштаби російських мінних полів, які подекуди простягаються на 20 кілометрів. Коли українські війська знешкоджують мінні поля ворога, Росія швидко відновлює їх, випускаючи нові міни з відстані.
Україні потрібні радарні датчики, які виявляють міни у землі, і системи димової завіси для приховування діяльності наших саперів. Також Сили оборони можуть використовувати реактивні двигуни від списаних літаків, водомети або касетні боєприпаси для подолання мінних загороджень без заглиблення в землю. Крім того, допоможуть нові типи тунельних екскаваторів.
П’ятий і останній пріоритет – це нарощування резервів. В України обмежені можливості тренувати резерви на власній території. Ми не можемо легко проводити ротацію солдатів на фронті. Більше того, Росія може завдати удару по навчальних центрах. Також в українському законодавстві є прогалини, які дозволяють громадянам ухилятися від виконання своїх обов’язків.
За словами Залужного, Україна намагається вирішити ці проблеми. Запроваджується єдиний реєстр військовозобов’язаних, також планується розширити категорію громадян, які можуть бути призвані. Крім того, запроваджується «бойове стажування», яке передбачає направлення нещодавно мобілізованих та навчених військовослужбовців у досвідчені фронтові підрозділи для підготовки.
Пряма мова: «Не можна недооцінювати Росію. Вона зазнала великих втрат і витратила багато боєприпасів. Але вона ще довго матиме перевагу в озброєнні, техніці, ракетах і боєприпасах. Її оборонна промисловість нарощує обсяги виробництва, незважаючи на безпрецедентні санкції. Наші партнери по НАТО теж різко нарощують свої виробничі потужності. Але для цього потрібен щонайменше рік, а в деяких випадках, таких як літаки і системи управління і контролю, два роки.
Позиційна війна — це тривала війна, яка несе величезні ризики для українських збройних сил та держави. Якщо Україна хоче вирватися з цієї пастки, нам знадобляться всі ці речі: перевага в повітрі, значно покращені засоби радіоелектронної боротьби та контрбатарейної боротьби, нові технології мінування та здатність мобілізувати і тренувати більше резервів. Ми також повинні зосередитись на сучасному командуванні і управлінні – так ми зможемо візуалізувати поле бою ефективніше, ніж Росія, і приймати рішення швидше – і на раціоналізації нашої логістики, водночас підриваючи російську логістику ракетами великої дальності. Нові, інноваційні підходи можуть перетворити цю війну позицій на війну маневрів».
