Росія не залишає Україні іншого вибору, окрім військового самозахисту.
На цьому акцентується у Посланні «Рятуйте пригнобленого з руки гнобителя» Архиєрейського Синоду Української Греко-Католицької Церкви в Україні щодо війни та справедливого миру в контексті нових ідеологій
«Ця війна є національно-визвольною боротьбою української громадянської нації за право на власне існування і майбутнє, за незалежність, свободу і гідність наших громадян», – наголошується в тексті.
Аналізуючи події останніх десятиліть, що призвели до панування тоталітаризму в Росії, єпископи УГКЦ відзначають, що великою помилкою вільного світу після колапсу комуністичного блоку стало те, що від пострадянської Росії, яку було визнано правонаступницею Радянського Союзу, демократичні країни не вимагали повного засудження злочинів комуністичного періоду і не змусили нових російських правителів забезпечити декомунізацію, люстрацію та очищення їхньої держави від наслідків тоталітаризму. У Росії не було зроблено нічого подібного, що відбулося в Німеччині після Другої світової війни…
Нова російська тиранія ХХІ століття, вважають члени Синоду УГКЦ, подібна до тоталітаризмів ХХ століття насамперед тим, що вона є безжалісним ворогом свободи й гідності людини.
«Війна, яку веде Росія проти України, має всі риси неоколоніальної війни на Європейському континенті з чіткими ознаками геноциду. Знищення українства стало політичною програмою російського керівництва, його манією, яку підтримує значна частина громадян держави-агресора, що свідчить про нездоровий стан російського суспільства», – запевняють в Синоді УГКЦ.
Саме тому, наголошують владики, заклики до знаходження компромісу з Росією, що їх Україна час від часу чує, не мають під собою реального підґрунтя і демонструють нерозуміння ситуації, у якій опинилися українці. Проблема полягає не лише в тому, що такі заклики є аморальними, бо нехтують принципами поваги до гідності людини та справедливого миру, а й у тому, що вони просто нереалістичні: компромісу неможливо досягти, якщо одна зі сторін заперечує саме існування другої.
Водночас, як зазначають предстваники УГКЦ, православ’ям у Росії у його московській формі намагаються сьогодні заповнити той ідеологічний вакуум, що виник унаслідок падіння комунізму, розглядаючи релігію як засіб зміцнення державної влади і перетворюючи її на політичний інструмент.
«Російська Православна Церква має довгу, можна сказати багатовікову, традицію прислуговування російській владі в її різних, інколи протилежних одна одній, історичних формах — від православних Московського царства і Російської імперії до атеїстичного та комуністичного Радянського Союзу», – йдеться у Посланні.
Тому не варто дивуватися, кажуть владики, що патріарх Московський підтримав та благословив злочинну війну Росії проти українського народу. Такі дії відповідають московській традиції ідеологічного обслуговування влади Церквою та її сервілізму стосовно можновладців. На жаль, тепер ця давня імперська традиція у сполученні із сучасним посткомуністичним тоталітаризмом призвела до справжнього злочину, що його чинить керівництво Московського патріархату, – до пропаганди війни.
