Ну що друзі. Саме час на вихідних разом з «Катрусиним кінозалом» зануритися в популярні японські серіали.
Чомусь всі зациклились тільки на Такеші Кітано та Акірі Куросаві з Міядзакі.
Ні, шановні — ось вам японська версія «Клінта Іствуда»!
Ми повертаємось в часи гіга-швидкого зростання економіки Японіїї — 70-ті роки, коли стара культура Японіїї ще робила потуги якось протистояти новим культурним традиціям. Але це не точно.
Всі знають фільм Такеші Кітано від 2003 року «Затоічі», але чомусь практично ніхто не знає, що найбільш популярним японським серіалом всіх часів був «Затоічі» 70-х з мегапопулярним актором Сінтаро Кацу.
Затоічі — правильно «Дзатоічі» це власне перекладається як «Ічі з касти Дзато» — одної з найнижчих каст середньовічної Японії.
Саму історію придумав письменник Кан Сімодзава. Загалом, окрім роботи Такеші Кітано було відзнято 26 повнометражних фільмів, та три сезони оригінального серіалу.
Актор, який грав Дзатоічі протягом 1962-1989, Сінтаро Кацу, мав величезну популярність, мав коханкою найвідомішу гейшу Японіїї (так, це саме про неї «Щоденник гейші»).
Вів він життя на широку ногу, навіть коли вже мав виразку та онкологію і не вилазив з лікарні, то палив сигари, накидувався віскарем та ходів по дівчатам.
Сінтаро Кацу актор був вельми талановитий і саме завдяки його таланту сам концепт сліпого масажиста-фехтувальника розповсюдився по світу.
Ми ще пам’ятаємо Рутгера Хауера в «Сліпій ярості» — непогана спроба адаипувати ідею для американського ринку. Але оригінал перевершує все — поціновувачі зацінять.
Сюжетно він простий, це таке собі «роад-муві» , з якого потім виросла купа фільмів, ідей та сюжетів про різних там благородних та не дуже героїв.
Серіалу даю оцінку 8/10 (є оригінальні сюжетні ходи, атмосферна Японія, талановитий актор, але сюжети прості та лінійні).
Дітям не рекомендується. Є в нормальній якості на Youtube
І «да прибуде з нами Силата Мудрість», шановні дзьодаї.
Віталій Рождаєв
