Ну що ж, шановні. Наша рубрика на «катрусиному кінозалі» — «Аніме 18+», або аніме для дорослих з філософією, проблематикою та різними девіаціями.
Нарешті ми підійшли до класики пізнього кіберпанку — «Експериментів Лейн».
«Експерименти Лейн» вийшли на зломі кібер-панківської епохи, коли Інтернет вже завоював симпатії цивілізації, але ще не сталися наступні подіїї, як то «Крах доткомів», «соціальні (Big Data) мережі», та найважливіше — системи, які тренують самі себе. Ми зараз десь на фазі становлення цих систем.
В Аніме цивілізація вже практично пройшла цю фазу. Тому версія «Алекси» та «Chap GPT» в фільмі більш довершена на потужна.
По факту, це аніме такий собі «Трон» навпаки. Саме цікаве, що десь в той період я, будучи ще студентом написав трохи схоже оповідання про ШІ, який виглядав як автономні віртуальні роботи, що мріяли вийти в реальний світ. Написав я його десь в 1996-97.
А вже з 1998-99 в усьому світі пішло поїхало на цю тему — «Екзістенція», «Матриця», «13 етаж»…
Та це все лише пізня рефлексія, бо справді в основі всього віртуального кіберпанку в нас стоять твори кількох авторів 60-х — Філіп Дік, наприклад, а також нікому тут в нас невідомий Дэнієл Фрэнсіс Галуйє та його «Симулакрон-3» (це на секунду -1964 рік !!!).
На фоні цих класиків жанру, «Експерименти Лейн» виглядають не таким вже відкриттям. Крім того, автор аніме заявив, що цей фільм така собі «контровершен» европейському кіберпанку.
Як на мене — не ідеально, але цікаво.
В основі серіалу класична проблема самоідентифікаціїї, вирішення якої відбувається на фоні невизначених симулякрів навколишнього світу.
Ідея Рютаро Накамури доволі проста у свої базі — а що як віртуальний штучний інтеллект вийде з мережі, та матеріалізується?
Накамура нам пропонує свою версію спроби конвергенції, такого собі симбіозу, який закінчується драматично. Причому ще в першій серії Накамура нам натякає, що саме так й має статися. Симулякр не може створити нічого крім симулякру. Але…
Але цей симулякр розумний, та стає першої істиною для багатьох. І тут в нас вже присутня «квантова позиція», бо якщо наш суб’єкт споглядає на ці симулякри з іншої системи координат, вони для нього такими не є.
Головна проблема Лейн в такому вигляді, це «проблема бога». Бо чи хоче бог зробити камінь, який не зможе підняти сам? (Тут саме «хоче» на не може). А якщо не хоче, то чи не краще йому піти з цього світу?
— Тоді, господи, зітрі нас з лиця землі і створи заново досконалішими… чи ще краще, залиш нас і дай нам іти своєю дорогою.
— Серце моє сповнене жалю, — повільно сказав Румата. — Я не можу цього зробити.
Фільму ставлю 9/10 (актуально й зараз, але занадто вже адаптовано для публіки, що створює диссонанс сприйняття на ідейному рівні).
18+ (необхідний рівень розуміння того, що відбувається)
Віталій Рождаев
