Міжнародна група вчених повідомила про відкриття найбільшого з відомих на сьогодні «кладовищ китів» на дні південно-східної частини Індійського океану. Унікальна знахідка розташована в районі Діамантинової зони розломів (Diamantina Fracture Zone) на захід від Австралії та простягається приблизно на 1200 кілометрів. Дослідники вже назвали це місце одним із найважливіших відкриттів у морській біології та палеонтології останніх років.
Під час 32 занурень глибоководних апаратів науковці виявили 476 скупчень викопних решток китів і ще п’ять сучасних китових туш, що перебувають на різних стадіях розкладання. Деякі знахідки лежали на глибині понад 7000 метрів, що робить це кладовище не лише найбільшим, а й найглибшим із будь-коли виявлених.
Особливу цінність відкриттю надає його вік. Частина знайдених кісток датується приблизно 5,3 мільйона років тому. Серед решток вчені виявили черепи стародавніх китів, а також описали новий вимерлий вид, який отримав назву Pterocetus diamantinae. Це дає змогу краще зрозуміти еволюцію китоподібних і зміни океанських екосистем протягом мільйонів років.
Втім, найбільше дослідників вразили не самі кістки, а життя, яке їх оточує. Загиблі кити, що опускаються на морське дно, створюють так звані «китові падіння» (whale falls) — справжні оази життя в темряві океанських глибин. На знайдених скелетах мешкають трубчасті черви, медузи, морські огірки, ламкі зірки, молюски та численні мікроорганізми. Частина цих істот може виявитися абсолютно новими для науки видами.
За словами дослідників, саме кити відіграють роль «інженерів екосистем». Після смерті одна туш може підтримувати життя цілої спільноти організмів протягом десятиліть. У безсвітній глибині океану, де їжі надзвичайно мало, такі джерела поживних речовин стають життєво важливими для багатьох видів.
Науковці припускають, що величезна концентрація решток пояснюється особливостями рельєфу дна. V-подібні западини та розломи могли протягом мільйонів років збирати тіла китів, які потрапляли сюди після загибелі на міграційних маршрутах. Додатково збереженню кісток сприяли низькі темпи накопичення осадових порід та екстремальні умови великої глибини.
Експерти вважають, що відкриття може змінити уявлення про біорізноманіття глибоководних екосистем. Район, який донедавна вважався майже безжиттєвим, виявився справжнім природним архівом, де одночасно зберігаються свідчення минулого та існують унікальні сучасні форми життя. Дослідники вже планують нові експедиції, адже переконані: подібні «некрополі китів» можуть існувати й в інших малодосліджених районах Світового океану.
Ця знахідка вкотре нагадує, наскільки мало людство знає про глибини океану. Попри розвиток сучасних технологій, підводний світ і досі приховує відкриття, здатні переписати цілі розділи природничої науки.
