Вашингтон і Тегеран знову обмінюються жорсткими сигналами, тоді як спроби домовитися про припинення конфлікту та відновлення судноплавства через Ормузьку протоку поки не дають результату. 1 жовтня ситуація залишається надзвичайно напруженою — дипломатичні канали працюють, але паралельно сторони демонструють готовність до подальшого протистояння.
Одним із найбільш показових епізодів останніх днів стало рішення держсекретаря США Марко Рубіо достроково припинити перебування іранської делегації в Нью-Йорку. За даними Associated Press та Axios, Рубіо розпорядився, щоб глава МЗС Ірану Аббас Арагчі та його делегація залишили США раніше запланованого терміну після того, як переговори за посередництва Катару фактично зайшли в глухий кут. Іранська сторона, своєю чергою, заперечує, що делегацію «видворили», заявляючи, що дата її від’їзду була погоджена заздалегідь.
У центрі суперечки залишається Ормузька протока — вузький морський коридор, через який проходить значна частина світових енергетичних поставок. Тегеран пропонував поетапний механізм, за якого відновлення нормального судноплавства могло б бути пов’язане зі зняттям американської блокади, послабленням санкцій та іншими поступками. Вашингтон, однак, наполягає на власній послідовності кроків і вимагає від Ірану конкретних гарантій щодо ядерної програми та безпеки судноплавства.
Особливе занепокоєння викликає ситуація безпосередньо на морі. Reuters повідомляє, що у вівторок три нафтові танкери під прапором Ліберії були уражені невідомими снарядами під час проходження Ормузької протоки. Походження боєприпасів та відповідальні за інциденти поки не встановлені. Сам факт атак на комерційні судна в одному з найважливіших енергетичних вузлів планети створює додатковий ризик для міжнародного судноплавства.
Енергетичний ринок уже реагує на нестабільність. У четвер ціни на нафту піднялися приблизно на 2%, а ф’ючерси на Brent перевищили $100 за барель. Додатковий тиск створило рішення Китаю обмежити експорт нафтопродуктів. Аналітики стежать за тим, чи зможе дипломатія забезпечити стабільне проходження танкерів через Перську затоку.
Водночас Вашингтон посилює економічний тиск на Тегеран. США запроваджують нові санкції проти мереж, пов’язаних із постачанням компонентів для іранського військового сектору та обходом нафтових обмежень. За повідомленнями американських ЗМІ, санкційний тиск також ускладнює роботу десятків суден, пов’язаних з експортом іранської нафти.
Попри це, дипломатичний канал остаточно не закритий. Катар продовжує передавати повідомлення між Вашингтоном і Тегераном, намагаючись знайти формулу, яка дозволила б одночасно відновити судноплавство, зменшити санкційний тиск та повернутися до переговорів щодо ядерної програми Ірану. Основна проблема полягає не стільки у переліку можливих кроків, скільки в тому, хто має зробити перший крок.
Саме ця проблема зараз визначає подальший розвиток кризи. Обидві сторони вважають, що мають достатньо важелів для тиску на противника. За оцінкою Soufan Center, Вашингтон розраховує використати контроль над ситуацією навколо Ормузької протоки для отримання поступок від Ірану щодо ядерної програми, тоді як Тегеран може використовувати загрозу перебоям у судноплавстві та енергетичних поставках як інструмент тиску на США.
Таким чином, 1 жовтня світ опинився у своєрідній точці рівноваги: переговори ще тривають, але довіри між сторонами практично немає. Будь-який новий інцидент із військовим кораблем або танкером може знову підштовхнути конфлікт до ескалації. Водночас успішний дипломатичний компроміс навколо Ормузької протоки може стати першим кроком до ширшого припинення бойових дій.
Поки що Вашингтон і Тегеран продовжують торгуватися за умовами майбутньої угоди. І від того, чи зможуть вони домовитися про порядок взаємних кроків, залежить не лише доля їхнього протистояння, а й стабільність світового енергетичного ринку.
