Після переговорів на Алясці терміни «перемир’я» та «припинення вогню» фактично зникли з офіційної риторики як західних союзників України, так і президента Володимира Зеленського. Натомість з’явився акцент на «мирному договорі», який, за задумом Вашингтона, мав би задовольнити вимоги Кремля.
Аналітики нагадують, що в сучасній історії прикладів успішних мирних угод майже немає: винятком стала лише домовленість між Ізраїлем і Єгиптом після війни Судного дня. Решта конфліктів — від Корейської війни до Карабаху — завершувалися тимчасовими угодами про припинення вогню, тоді як переговори про мирні договори тягнулися десятиліттями.
Таким чином, якщо Україну змусять перейти до формальних переговорів про мир, цей процес може розтягнутися на багато років, а результат залишиться невизначеним.
Водночас у Кремлі трактують «першопричини» війни значно ширше, ніж окремі міста на Донбасі. Путін на переговорах заявив, що йдеться про «нову архітектуру європейської безпеки» — від присутності американських військ у країнах Балтії до членства держав у НАТО після 1997 року.
Тобто навіть поступки щодо окремих територій Україні не усунуть загроз: Росія може знову використати будь-який привід для нової агресії. І навіть власні закони, які прямо забороняють ведення агресивної війни, Кремль легко обходить, називаючи її «спецоперацією».
